У долині Теджен. Нотатки археолога. Частина перша.

У долині Теджен

Одним з районів земної кулі, де людина рано стала займатися землеробством, був Близький Схід. Вже в VI-V тисячоліттях до нашої ери тут існували численні поселення стародавніх землеробів. Мешкала така група і в Південному Туркменістані, де в шостому або п’ятому тисячолітті до нашої ери склався найдавніший осередок ранньої землеробської культури. Стародавні землероби залишили на території Туркменії чимало пам’ятників. Раніше всього – з кінця XIX століття – стали відомі залишки їх поселень в передгір’ях Копет-Дагу. Пізніше інших почали вивчатись пагорби в районі станції Геоксюр. І коли вчені розкопали всі дев’ять пагорбів, що приховували дев’ять поселень, з’ясувалося: тут в давнину, безсумнівно, теж були оазис і найдавніше поселення.

У Південній Туркменії, між містами Теджен і Мари, є станція Геоксюр: кілька будиночків, а навколо – пустеля. Втім, влітку тут нерідко з’являються озера. Коли до них наближаєшся, вони зникають – міраж є міраж – відразу, ніби змінився кадр в кінофільмі. Озера зникають, але довгаста китоподібна громада залишається. Підійдіть до неї. Вона опуститься на землю і перетвориться на пагорб, реальний, цілком земний пагорб. А біля нього – черепки, залишки посуду, глиняні статуетки, наконечники стріл, уламки мідних знарядь …

У долині Теджен

… Що б ви сказали, якщо замість заступа вам вручили ніж і веліли: копай. Зізнатися, я теж здивувався. Але виявилось, що інакше не можна. Простий кухонний ніж з дерев’яною рукояткою тут найперше знаряддя. Адже ті, хто будував Геоксюр, зводили будови з сирцевої, необпаленої цегли. Коли будинок приходив в непридатність, його руйнували, засипали це місце глиною, вирівнювали і будували новий. У поселеннях і навколо них з часом накопичувались уламки всяких виробів, черепки посуду, зола, вугілля, кістки тварин – словом, різне сміття. І поступово на рівному першому місці виростав пагорб, що цілком складається з культурних шарів. Всі ці залишки, перемішані з глиною, протягом минулих тисячоліть так ущільнилися, утрамбувалися, що іноді доводиться пускати в хід кирку: лопата не бере. Спробуйте но в міцно утрамбованих завалах виявити стінки будинків! Адже стінки – цегла, та ж глина серед глини. І тут на допомогу приходить ніж.

Ця віртуозна робота так і називається: «шукати стінки». І слова «перестань нити, а то підеш стінки шукати» тут мають цілком відчутний сенс. Мені, новачку, спочатку, це було невтямки, і я лише дивувався, дивлячись, як керівник експедиції Вадим Массон і його помічник Ігор Хлопін повільно, сантиметр за сантиметром, розчищали ножами стіни будівель. Подекуди збереглися сліди штукатурки: в таких місцях відокремлювати стіни від завалу було легше. Але частіше, скільки не дивися, ніякої різниці між стіною і завалом немає. Одного разу я навіть засумнівався:

– А ви не самі вигадуєте планування? Ріжете глину в потрібному напрямку – і виходить стіна!
– А ти спробуй. – Хлопін передав мені ніж і показав, де бити. – Тільки легенько, обережно вдаряй.

Легкими ударами ножа я став бити по глині і відразу ж на дотик відчув, де глина, а де залишки стіни з сирцевої цегли. На око ж – ніякої різниці. Незабаром я, однак, втратив стіну: позначалися недосвідченість і відсутність тренування.

У долині Теджен

– Ти що думав, – задоволено промовив Хлопін, – лопатою, чи що, копають?! Ні, Ігоре, копати треба з головою, а то відразу або стінку запориш, або статуетку древню переріжеш, як ось цю.

І він показав мені невеликого бичка з необпаленої глини, надвоє розсіченого лопатою необережного робітника. Треба ж було геоксюрцям виробляти статуетки з необпаленої глини! Вони явно не враховували того, що їх виробами будуть цікавитись 5-6 тисяч років потому…

… Поступово, метр за метром, з під завалів з’являються будинки та вулиці, перед очима постає планування стародавнього поселення. Минуле оживає, історія стає відчутною, живою, зрозумілою. Не все, втім, пояснюється відразу. Буває і так, що якась знахідка, яка допомагає вирішенню одного питання, в той же час ставить кілька нових, відповісти на які буває нелегко. Так, наприклад, розкопуючи «Депе[1. «Депе» – існуюче в світі археологів скорочення слів «древнє поселення».]» Ялангач, Хлопін виявив, що воно було обведене муром.

– Що ж тут особливого? – Здивується недосвідчений читач. Виявляється, стін на цих стародавніх поселеннях за сучасними науковими уявленнями бути не повинно.

Цитадель, фортеця – це безперечна ознака класового суспільства. Стародавні ж геоксюрці жили родовими громадами і ніякого класового рабовласницького суспільства у них ще не було. Тоді, в 1959 році, Ялангач визнали винятком і навіть висловили припущення, що його оточили стіною як релігійний центр. Розкопки 1960 року змусили відмовитися від цього припущення. Виявилося, що і деякі інші «Депе» мали обвідні стіни.

Що ж змусило геоксюрців споруджувати стіни? І чому не було стін на найбільшому поселенні (Геоксюр) і самому маленькому (Дашлиджі)?

Можливо, траплялися міжплемінні війни? Але як же тоді пояснити відсутність стін навколо «столиці» – Геоксюр? А чи не могли стіни служити захистом від хижих звірів? В очеретах древньої дельти Теджен хижаків, включаючи і тигрів, було більш ніж достатньо. Серед кісток тварин, що знаходять в «Депе», тигрячих не знайдено: мабуть, співвідношення сил було таке, що потрібно шукати не кістки тигрів в людських поселеннях, а кістки людей у поселеннях тигрів.

Так, але Дашлиджі? Поселення було крихітне, а стін навколо нього не було. Чому? Дивно, дуже дивно. І відповіді на це питання поки немає.

У долині Теджен

Легше йде справа з будинками геоксюрців: про більшість з них можна досить впевнено сказати, житлове це приміщення, кухня або зерносховище. Будівлі на поселеннях геоксюрського оазису сильно відрізняються один від одного і за площею, і за формою, і за призначенням. Зазвичай вони були квадратними або прямокутними. У самому маленькому і самому древньому поселенні оазису Даш-лиджі люди жили в будинках, що складаються з 3-6 невеликих кімнат. Стіни будинків складали з сирцевої цегли з домішкою саману, а зсередини обробляли зеленуватою штукатуркою; глинобитні підлоги нерідко забарвлювалися в чорний колір. У будинках були прямокутні осередки, на яких готували їжу. До жилих приміщень примикали господарські будівлі.

Двері робилися з дерева; поверталися вони на осі, встановленій на кам’яному підп’ятнику. Вражають надзвичайно високі пороги в будинках геоксюрцев: до 40 сантиметрів заввишки. Чим це викликано? Раптом не боротьбою зі зміями та іншими злими мешканцями пустелі? Скорпіони, фаланги, каракурти і отруйні змії досі завдають неприємності жителям цього району; чи п’ять тисяч років тому цих отруйних створінь було менше, ніж тепер.

Вивчені приміщення мають вельми різну площу: 6, 8, 10, 12, 15 квадратних метрів, так що будинок, який складається з кількох кімнат, мав в цілому чималу площу. Житлові масиви розділялися вуличками; на Геоксюр В. Саріаніді розкопав вулицю довжиною в 55 метрів і шириною в 1,5-2 метри, від якої відходили провулки.

Автор: І. Шишкін.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *