У долині Теджен. Нотатки археолога. Частина четверта.
Коли на Ялангачі життя вже закінчилось, Геоксюр продовжував ще існувати. Але ось запустіли останні поселення. Розкопки говорять про те, що жителі залишали свої будинки, вантажили все цінне на вози, запряжені верблюдами (вдалося знайти глиняні моделі таких возів), і йшли. Куди ж?
Тут суцільний ланцюг непорозумінь і загадок. Переселятися на північ годі було й думати: на шляху вставали бархани Каракумів. На захід? На заході протікав Теджен. Поселень там під час запустіння Геоксюрского оазису як ніби не було. І тим не менше геоксюрці туди не пішли.
У декількох десятках кілометрів на схід від Теджен тече Мургаб. За часи існування Геоксюрського оазису на його берегах землеробських поселень теж не було. Але геоксюрці і туди чомусь не пішли. Не знали? Сумнівно. Не так вже й великий шлях від дельти Теджен до дельти Мургаба. Але факт залишається фактом: геоксюрці не рушили ні на захід, ні на схід. Залишався, таким чином, лише шлях на південь. І геоксюрці, женучи перед собою стада, забравши все цінне, рушили вгору за течією Теджен.
Зрозуміло, важко уявити собі, щоб вся древня дельта Теджен пересохла одночасно. Природніше припустити, що якісь протоки продовжували ще деякий час діяти, але вже не досягаючи земель Геоксюрського оазису. Можливо, що геоксюрці, просуваючись на південь, зупинилися на одному з таких рукавів і деякий час так жили. Відомо ж нині Хапуз «Депе», розташоване приблизно на півдорозі між Геоксюром і афганським кордоном. Так от, кераміка показує, що верхні шари Хапуза відносяться до часу кінця III – першої половини II тисячоліття до нашої ери, а це якраз час після запустіння Геоксюрського оазису. Потім, мабуть, пересох і цей рукав, геоксюрці покинули Хапуз і знову рушили в дорогу. Їх сліди знаходять ще раз – вже в Пакистані.
Чотири тисячі років тому в долину Інду проникли якісь племена, названі умовно аріями. Хто ці арії, звідки вони з’явилися, що змусило їх до переселення – ці питання давно вже хвилюють вчених істориків.
Археологи звернули увагу на те, що на першу половину другого тисячоліття до нашої ери доводиться час занепаду культури стародавніх землеробів на півдні Туркменістану. До цього часу Геоксюрського оазису вже не існує, занепадають багато поселень у північно-східному Ірані.
Друге, на що слід звернути увагу, це знахідка на території Афганістану і Пакистану французькими та американськими археологами культур, що нагадують південно-туркменістанську. Так, близько міста Кветти (в Пакистані) американці розкрили поселення, розписна кераміка яких дивно схожа на кераміку стародавніх землеробів Південного Туркменістану. Такі ж хрести, козли, птахи, зображення сонця. Такі ж багатокімнатні, складені з сирцевої цегли будинки. Кераміка Кветти датується другою половиною третього – початком другого тисячоліття до нашої ери.
Напрошується висновок: у цей період жителі древніх поселень Південної Туркменії починають просуватися на південь і добираються до долини Інду. І, ймовірно, арії були не одним плем’ям. Скоріше це було кілька різних племен, що увійшли в історію під одним ім’ям. Серед них, можливо, були й геоксюрці, які добралися, в кінці кінців, до Кветти та осіли там.
Чотири тисячі років тому через зміни природних умов людина змушена була покинути древню дельту Теджен. Життя в недавно ще квітучому оазисі завмерло на тисячоліття.
Автор: І. Шишкін.