Стародавні кельти – загадковий народ

Король Артур і лицарі круглого столу, мудрий чарівник Мерлін, казкові ельфи з толкінівського «Володаря кілець», всі ці добре знайомі нам напівлегендарні персонажі насправді прийшли в сучасну масову культуру прямо з давнього кельтського фольклору. У ті далекі часи, коли на півдні Європи, в Середземномор’ї пишним цвітом розцвіли античні цивілізації Греції та Риму, на півночі Європи жив загадковий народ кельтів. Загадковий багато в чому завдяки тому, що володіючи розвиненою культурою, багатою міфологією, цікавими традиціями, не залишив після себе ніяких письмових свідчень. Все що ми знаємо про кельтів з письмових джерел – це в основному праці давньоримських істориків, які не можуть бути об’єктивними в силу того факту, що римляни та кельти частенько воювали, та й самі кельти бачилися римлянами такими собі дикунами, варварами, яких потрібно неодмінно завоювати та «цивілізувати».

Територія проживання

У момент розквіту своєї цивілізації стародавні кельти жили на великих європейських територіях, займаючи сучасні Ірландію, Англію, Францію, Бельгію, частину Німеччини та Австрії.

Карта розселення кельтів.

Втім, будучи любителями до мандрівок, деякі кельтські племена забрідали навіть в Малу Азію, були на Балканах і в Іспанії. Що стосується нашої країни України, то є гіпотеза, згідно з якою кельти жили в Карпатах і зокрема наші гуцули є віддаленими нащадками кельтів. Але це лише гіпотеза, припущення, прямих доказів того, що гуцули, це нащадки кельтів – немає. А ось сучасні ірландці, шотландці, бретонці, валлійці – дійсно є далекими нащадками тих самих древніх кельтів.

Походження

Перш за все, варто зауважити, що сама назва цього народу «кельти» не є правдивою. Так їх називали стародавні греки, римляни ж називали їх галлами, що значить «півні», ймовірно через войовничий характер властивий кельтам, мовляв, такі забіякуваті як півні. Як же кельти називали самі себе ми, на жаль, не знаємо, так як писемності у них не було, і ніяких письмових джерел про самих себе вони не залишили.

Також ми не знаємо і точного місця появи кельтів на історичній сцені. Вперше кельти згадуються в працях “батька історії” Геродота, згідно з ним, вони жили у верхів’ях Дунаю, і сусідили з кінетами, крайнім західним племенем, на думку греків. Однак археологічні дані говорять нам, що вже в V столітті до н. е. кельти заселяли велику територію, від Англії і до верхів’їв Дунаю, де було джерело появи кельтської цивілізації, на жаль, достеменно не відомо.

Історія

Протягом всієї своєї історії кельтська цивілізація ніби змагалася з античною, в особі Стародавнього Риму. Причому змагалася, часом, досить успішно, так коли Рим тільки набирав силу, кельти вторглися в північну Італію, здобули ряд блискучих перемог і навіть обложили «вічне місто». І його б вони захопили та розграбували, якби не гуси, згідно з легендою кельти вирішили зробити нічний штурм, коли римська варта заснула. Але небажаних гостей помітили гуси з храму богині Вести і підняли такий шум, що все місто було на ногах, готове відбити атаку. Звідси пішла приказка «Гуси Рим спасли». Хоча, швидше за все це просто поетична легенда.

Але повернімося до кельтів, крім Італії вони вторгалися і на Балкани, і на територію стародавньої Греції, і в Малу Азію, так наприклад цар Віфінії (сучасної Туреччини) Нікомед І найняв велике військо кельтів-галатів для війни з місцевими кочівниками. А Олександр Македонський виступаючи у свій знаменитий похід на Персію, уклав з кельтами так званий договір про ненапад, таким чином, забезпечивши свій тил, так як набіги кельтів на територію Греції були цілком реальними.

Тим часом Рим набирав свою силу і міць, підпорядкувавши собі всю Італію, він почав зовнішню експансію, і ось вже римські війська вторгаються на кельтські землі, завоювавши спочатку Галлію (сучасну Францію), а потім і Британію. Успішно тіснять римські легіонери і кельтські племена на Дунаї та Балканах.

Чому ж кельти не змогли відбити римське вторгнення і в результаті опинилися завойованими римлянами, адже вони завжди були сміливими і відважними воїнами, володіли при цьому значними територіями, користувалися великим впливом в Європі того часу? Напевно, вся справа у відсутності єдності та дисципліни, живучи від Британії до Балкан, володіючи загальною культурою, релігією, традиціями, обрядами, звичаями кельти так і не змогли створити єдиної централізованої держави. Кельти були роз’єднані, в той час як римляни навпаки, створили сильну централізовану державу. Також і у військовій справі, так, кельти були сильними і хоробрими воїнами, але, як і інші варварські племена нічого не змогли вдіяти проти злагодженого римського легіону.

Кельти проти римлян.

Завойовані римлянами кельти поступово перейняли їх культуру, звичаї, навчилися писемності, пізніше багато з них самі вступали на римську службу. Зрозуміло, деколи траплялися і повстання кельтів проти римського панування, найбільшим таким повстанням було повстання в Галлії у 54 році до н. е. під проводом галльського вождя Верцингетрикса. Придушити це повстання вдалося талановитому римському воєначальнику і майбутньому римському імператору Юлію Цезарю. Саме він зломив остаточний опір кельтів, крім Галлії завоювавши ще й Британію. З цих пір кельтська цивілізація назавжди зійшла з історичної сцени.

Культура

Хоча кельти і не залишили нам про себе письмових джерел, проте ми багато знаємо про культуру стародавніх кельтів з численних археологічних знахідок по всій Європі. Зокрема ми знаємо, що:

• Кельти одними з перших навчилися отримувати залізо та сталь.
• Кельти першими навчилися отримувати мідь, ртуть, свинець і олово з глибокозалягаючих родовищ.
• Вози кельтів під кінську упряжку були кращими в стародавньому світі.
• Кельти першими почали видобуток золота на альпійських річках.

Це лише мала частина історичних фактів про кельтів, отримана завдяки археології. Також ми знаємо, що кельти були вмілими архітекторами: наприклад, тільки на території сучасної Баварії кельти спорудили 250 культових храмів і заснували вісім великих міст. Зокрема саме кельтами були засновані такі відомі сучасні міста як Париж, Турин та Будапешт.

А найзнаменитішим пам’ятником архітектури кельтів є, звичайно ж знаменитий Стоунхендж в Англії.

Вчені досі сперечаються про призначення цієї грандіозної споруди. А той факт, що положення каменів Стоунхенджа можна пов’язати з астрономічними явищами говорить про глибоку обізнаність стародавніх кельтів в астрономії, а деякі вчені навіть вважають, що сам Стоунхендж був не тільки храмом, але й гігантською обсерваторією.

Тепер дамо слово римським історикам і хроністам, по їх опису всі кельти були природженими вершниками, їх жінки відрізнялися франтівством, вони збривали брови, носили вузькі пояси. Жінки в кельтському суспільстві користувалися великою свободою, зокрема вони легко могли домогтися розлучення і навіть забрати своє придане у чоловіка. Чоловіки носили вуса і золоті кільця на шиї, а жінки браслети на ногах.

Цікавий факт: у кельтів був закон, згідно з яким всі повинні бути худими, і кому не налізав стандартний пояс, того штрафували за повноту. Тому щоб уникнути штрафу всі посилено займалися спортом.

На чолі ж кельтського суспільства стояли особливі люди – друїди, які були не просто жерцями – священнослужителями у кельтському суспільстві, а виконували і безліч інших важливих суспільних функцій, зокрема вони були:

• лікарями, так як відмінно зналися на різних лікарських травах,
• суддями, вирішуючи суперечки між рядовими членами громади,
• вчителями для тих, хто збирався сам стати в майбутньому друїдом,
• істориками, точніше хранителями стародавніх оповідей, легенд, історій про минуле. Вся інформація передавалося усно, тому друїди повинні були володіти дуже хорошою пам’яттю.

Кельтські друїди.

Як ми писали вище, у кельтів не було єдиної держави, максимум вони створювали племінні союзи, на чолі кожного племені стояв вождь. Але влада вождя не була абсолютною, у своїх рішеннях вожді кельтів часто радилися з друїдами, і бувало так, що останнє слово було за друїдами, які в певних питаннях володіли навіть більшою владою, ніж вожді.

В цілому комічний образ кельтів вельми весело переданий в старому доброму французькому мультику «Астеріск та Обеліск».

Мистецтво

Напевно багато творів кельтського мистецтва не збереглися до наших днів. Але з тих речей, які збереглися, ми можемо сміливо стверджувати, що кельти були дуже вмілими по частині художнього орнаменту на металі. Нанесення орнаменту на металеві вироби здійснювалося гравіюванням, а пізніше стали виготовлятися рельєфні зображення. У самих орнаментах кельтів переважають геометричні, рослинні та зооморфні елементи.

Зворотна сторона британського бронзового дзеркала з кельтським орнаментом.

У скульптурі кельтів був сильний вплив античного мистецтва, хоча зустрічаються і самобутні кельтські твори.

Камінь з селища Хілтон-оф-Кадбол.

Релігія

У кельтів була своя язичницька релігія, безліч богів, яким вони поклонялися, багата міфологія. Правда, міфологія кельтів на відміну від давньогрецької міфології на жаль далеко не така розкручена і популярна, але від цього вона не менш цікава.

Серед богів кельтського пантеону можна відзначити таких персонажів як:

• Луг – бог-покровитель ремесел і мистецтв. У тому числі і мистецтва війни, тому його ім’ям кельти називали багато військових фортець, наприклад французьке місто Ліон, також засноване кельтами, в давнину носило назву Лугундун – Фортеця Луга.
• Тараніс – бог-громовержець, покровитель природних стихій: вітрів, бур, грози, дощу. Зображувався з молотом в руках, багато в чому схожий на нашого слов’янського бога Перуна.
• Цернун – бог-покровитель лісового царства, дерев і всіх рослин та тварин.
• Бригіта – жіноча богиня кохання, родючості та лікування, кельти вірили, що саме Бригіта допомагає жінкам під час пологів.

Крім богів кельти шанували і деякі рослини, наприклад вічнозелений чагарник омелу, яка вважалася священною. Друїди, вважаючи властивості омели чудодійними, зрізали її спеціальним золотим серпом в строго певний астрономічний час, щоб потім використовувати її при певних очисних церемоніях.

Дуже цікавими були вірування кельтів про загробний світ, зокрема вони подібно індусам вірили в реінкарнацію, переродження душі після смерті в іншому тілі. Але згідно кельтської релігії, душа перероджується не відразу, а потрапляє в загробне царство, райські острови, де віддається райському блаженству, поки знову не народиться в нашому матеріальному світі.

Цікаві факти

• Всім відоме свято Хеловін насправді має кельтські коріння, його оригінальна кельтська назва – Самайн (або Самхайн або Саван). Згідно з віруваннями кельтів в цей день 31 жовтня відкриваються двері між світом живих і світом мертвих. З приходом християнства це свято набуло християнське забарвлення, його стали називати «днем всіх святих» (All Hallows eve), а традиція ходити на кладовища, згадувати померлих родичів йде з кельтських вірувань.
• Поминки у кельтів разюче відрізняються від таких у інших народів, якщо зазвичай на поминках прийнято плакати, то у кельтів все було з точністю до навпаки, на поминках вони несамовито веселилися, святкуючи повернення душі померлого у загробне царство, де його чекає райське блаженство. У наш час цікава традиція веселитися на поминках збереглася у ірландців – нащадків кельтів.
• Плач новонароджених немовлят кельти також вельми цікаво пояснювали відповідно до своїх вірувань про загробне життя, мовляв, вони плачуть по втраченому потойбічному світу і тому райському блаженству, в якому вони перебували після смерті до моменту свого нового народження – реінкарнації.
• Кельти вірили в існування різних магічних істот, ельфів, тролів, гномів. Тепер ви знаєте, звідки англійський письменник і лінгвіст Джон Толкієн брав ідеї для своїх творів. Правда толкінівські ельфи та ельфи в кельтських віруваннях зрозуміло, мають безліч відмінностей. Те ж стосується гномів, тролів та інших гоблінів.

Відео

І на останок пропонуємо вам подивитися цікавий документальний фільм про кельтів.

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Історичний сайт Мандрівки часом