Що таке Середні віки: історія, міфи та переосмислення епохи між Античністю та Новим часом

За визначенням, середні віки це те, що вмістилося посередині між Античністю і Новим часом. Сам термін склався лише у XVIII столітті, а до того освічені європейці були впевнені, що їх Новий час — це єдино правильне «відродження античності», і той факт, що Відродження не розквітло відразу ж на руїнах Римської імперії пояснювали лише гігантською загальною помилкою, на кшталт вавилонського стовпотворіння.

Навіть видатний англійський історик Гіббон, який написав наприкінці XVIII століття дуже солідну і вдалу історію Візантії (яка укладається в рамки середньовіччя) не придумав для неї кращої назви, ніж «Історія занепаду та руйнування Римської імперії». Десять століть суцільного занепаду та руйнування — як у це можна повірити? Але такими були дитячі ілюзії молодої європейської історичної науки.

Тільки в XIX столітті європейські історики почали розуміти, що середні віки не були похмурими поминками, що затяглися, за античністю або тупим очікуванням пришестя Нового часу. Ні, це була особлива, дуже динамічна цивілізація світового масштабу, що народилася в хаосі Великого переселення народів, а тисячоліттям пізніше підірвана бурхливим розвитком капіталізму в європейських містах, а потім експансією нового способу життя на всю земну кулю.

Вивчати цю цивілізацію треба як єдиний феномен, що пройшов у своєму розвитку кілька різних фаз і залишив нащадкам дуже різні плоди в яких ми ще не до кінця розібралися. Таке вивчення вимагає великого часу і величезних цілеспрямованих зусиль істориків професіоналів. До кінця минулого століття ця армія здобула чимало перемог, багато її досягнень стали доступними і непрофесіоналам. І хоча рано ще говорити про побудову наукової моделі середньовіччя в цілому, але вже з’являються загальнодоступні книги путівники різних середньовічних світів.

Але все ж таки багато ще не до кінця зрозуміло. Наприклад, військово-політичний аспект історії завжди ретельно фіксувався літописцями, а духовне життя народних низів майже не відображалося в хроніках, хоча воно зазнавало часом дуже різких змін і часто визначало результат великих воєн.

Економічні особливості середньовічних суспільств відомі нам дуже неповно, і важко пов’язати їх причино з повільним, але неухильним технічним прогресом, віковими коливаннями кліматичних умов чи кон’юнктурними змінами у світовій структурі торгових зв’язків. Тому портрети середньовічних епох у різних історичних книгах є ніби фотознімками, зробленими крізь не однорідний світлофільтр, що легко пропускає «військово-політичні» кольори, але мало-прозорий для інших ділянок спектру.

Шкода, що історикам доводиться мати справу з такими спотвореними фотографіями, але пригадаємо, що і астрономи протягом багатьох століть задовольнялися виглядом зоряного неба крізь земну атмосферу і досягли чималих успіхів не підозрюючи про наявність інфрачервоного, рентгенівського і радіонеба, без знайомства з якими не можна і мріяти про побудову повної моделі зоряного неба. Тож найкраща пора теоретичної зрілості історичної науки ще попереду.