Першопоселенці Норвегії

первобытные люди

Археолог Оддмунн Шиє повернувся ввечері похмурий і зосереджений. Біля паркану, схилившись над шматком берези, вирізав ножем ложку сусідський хлопчина Єнс Хісестад.
– Як і раніше нічого? – Обережно і тихо запитав Оддмунна його брат.
– Нічого. Здавалося б, найкращі умови для стародавньої людини – льодовик відступив, більш сухо, ніж на заході. І на тобі – нічого! .. Жодного обробленого кременя. Два літа вже я копаю шурфи, і жодного разу не натрапив на «культурний матеріал»…
– Так нічого і ні?
– Зовсім. Жодного обробленого кременя. Хлопчина відірвався від роботи і дзвінко сказав:
– А у мене є. Я знаю, де лежать купи кременю. Обробленого!

Оддмунн був занадто урівноважений, щоб негайно відгукнутись.
– А де? – Запитав він нарешті.
– Недалеко від нашої садиби. Там кілька купок. Ми дерен копали, наткнулись.
Хлопчик був правий. Вранці знайшли три купки уламкового кременю. Були й уламки сокири і скребок.

… Ця розмова відбувалась багато років тому, ще до другої світової війни. Тоді, окрім декількох уламків кам’яних знарядь, археологи нічого не знайшли. Але час йшов. У 60-ті роки минулого століття будівництво гідроспоруд в Норвегії дало поштовх археологічним розкопкам.

Оддмунн Шиє згадав про давню знахідку і в 1961 році повернувся в Хісестад. Одного разу в знайомому місці він копав рів через заболочену ділянку. І раптом під шаром торфу натрапив на вельми великий кремінь зі слідами обробки його людиною. Перші ж шурфи переконали – тут було житлове місце!

Шар за шаром знімали археологи. Вивчення пластів показало, що свого часу стоянка стародавньої людини знаходилась прямо на березі. Два схили прикривали її від вітру. З третього боку археологи знайшли в землі безліч дір, заповнених однорідним перегноєм від стовпів.

Знайшли археологи і два вогнища. Знайшли камені – ковадла, на яких люди кам’яного віку створювали свої знаряддя; навколо валялося безліч крем’яних уламків і плит. Знайшли сокиру, ніж, тертку. Але сенсаційною виявилась знахідка наконечника стріли, який відносився до добре вивченого типу Лінгбо – типу, який представляє найдавнішу культуру кам’яного століття в місцевості Лінгбо в Данії. Це єдиний наконечник цього типу, знайдений у Норвегії.

За висновками археологів, стоянка відноситься до 10-8 тисячоліття до н. е.. Професор Андерс Хаген з Бергена, який координує всі роботи археологів в горах на заході країни, спираючись на відкриття на мисі Дігернес і відкриття останніх чотирьох років в гірських долинах, запропонував гіпотезу найдавнішого заселення Норвегії. Він вважає, що нащадки першопоселенців Норвегії, проникли в Естфолл 8-10 або може бути навіть більше тисяч років тому, поширились далі на захід, в гірські ущелини, де й осіли на 7-8 тисяч років. Далі через перевали вони спустились на західне узбережжя країни і поступово поширились на північ уздовж берега. Хто б міг подумати, що колись випадкова знахідка Єнса Хісестада призведе до такого цікавого відкриття! Адже випадковості не випадкові.

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.