«Кінець світу» в історії людства

Кінець світу

Вже через місяць нашому багатостраждальному і певно що грішному людству обіцяють черговий «кінець світу», (чи то апокаліпсис, армагедон, «великий капец», «глобальну пере загрузку з подальшим форматуванням всього жорсткого диску світоустрою») який відбудеться на цей раз по версії індіанців майя. Просто вони на свої голови лишили нам свій знаменитий календар, що закінчується на даті 21 грудня 2012. Звісно, для тверезо мислячих людей це ні про що не говорить, ну лишили та й лишили, може просто той майанський жрець стомився його прораховувати і закінчив на цій даті (треба ж було на чомусь закінчити). Про кінець світу 2012 в Інтернеті вже написано чимало (навіть створено спеціальні сайти присвячені виключно цій «події»). Але ця стаття зовсім не про «кінець світу 2012», адже ми все таки як ніяк, а історичний сайт, а історія наука про минуле. Отож, виявляється таке явище як «кінець світу» вже неодноразово зустрічалось у нашому минулому, у нашій історії, вже не раз всілякі так звані «проповідники», «пророки», чи просто божевільні сектанти лякали людей «кінцями світу», часом це мало серйозні наслідки для людей, що повірили таким «пророцтвам». Я вирішив трошки дослідити це питання, а заодно познайомити вас із цікавими фактами: скільки і коли нам вже обіцяли «великий кінець».

Ще на самих початках розвитку християнства, як великої світової релігії серед перших християн з’явились діячі, з амбіціями щонайменше «гуру» або «пророків» і «пастирів душ людських». Ці люди ще на світанку християнства вносили чимало смут у ряди віруючих, породжуючи різні єресі, суперечки та чвари на релігійному грунті (як то кажуть сучасною Інтернет мовою – холівари), вигадуючи свої власні вчення і таке інше. Одним таким дядьком був такий собі дядько на ймення Монтан, колишній жрець язичницької богині Кибели, пізніше навернувся у християнство та одразу став християнським проповідником, а згодом створив свою власну секту імені себе любимого (монтанізм). Нам же цей дядько цікавий тим, що він першим з християн (чи може радше псевдо християн, адже тодішня офіційна християнська церква гостро засудила Монтана, яко єретика та віровідступника) здогадався оголосити швидкий кінець світу, під час якого праведники (себто послідовники вчення Монтана) вознесуться на небо, а грішники (всі інші люди) будуть знищені,. Кінець світу за його «одкровеннями» мав настати ще у 156 році від Різдва Христового. Але як бачите, нічого не сталось, секта Монтана невдовзі припинала своє існування і тепер від неї є лишень згадка у анналах історії.

Наступними знаковими датами, коли людство масово чекало кінець світу, були вже середньовічні часи, а саме дати 900, 999, 1000, 1013, 1033, 1492 роки. Річ в тім, що за уявленнями багатьох середньовічних християн, наш світ був створений Богом лишень на 7000 років, і по завершенню цього «терміну придатності» мав наступити Апокаліпсис, потім Страшний суд і далі як то водиться, грішники отримують по заслугам, а праведники – теж по заслугам. Справді, тема Страшного суду є частим мотивом зокрема на картинах багатьох європейських середньовічних художників.

Страшний суд

Мікеланджело – «Страшний суд».

Як ви, мабуть, здогадались – на ці дати: 900, 999, 1000, 1013, 1033, 1492 за підрахунками різних середньовічних богословів, (причому, як католицьких, так і православних) мало припасти це семи тисячне закінчення терміну експлуатації нашого світу. У католицькій Західній Європі особливо великого галасу наробило настання 1000-го року (тим більше 1000 звучить файно для «кінця світу»), люди за безцінь спродували своє майно, масово йшли в монастирі – ну щоб встигнути позамолювати свої гріхи. У східно християнському православному світі великого галасу в очікуванні Апокаліпсису наробила дата 1492 року (цікаво що саме 1492 році Колумбом була відкрита Америка). Економічні втрати від очікуваних «кінців світу» були ледь не катастрофічними, скажімо, багато селян на Русі просто взяли і не засіяли свої поля у 1491 році (точно, нащо сіяти, працювати, коли вже за рік «кінець світу» настане). Кінець світу не настав, а їсти то хотілось, що трішки спричинило голод і вимушені дієти для довірливих нероб.

На протязі середньовіччя та пізніших «новітніх» часів ще кільканадцять божевільних «астрологів», «провидців», «пророків» називали різні дати ймовірних «кінців світу». Наприклад 1666 рік був назначений датою одного з «кінців світу», зрозуміло чого, все таки 666 – «число звіря» і таке різне, але як бачите – пронесло, а люди у 1666 році стали вже куди більш скептично ставитись до таких «пророцтв» ніж їхні предки у більш темних середньовічних часах, тож великого шуму ця дата не наробила.

Але справжній бум на «кінці світу» почався у 19-му столітті. Жив був один американський фермер – Джон Мілер, який у вільний від фермерської роботи час любив почитати Біблію. Заняття певно що похвальне, але пан Мілер не просто читав Біблію, а вирішив і сам попробиватись на роль пророка. Аналізуючи Святе Письмо американський фермер з амбіцією «пророка» вирахував – скоро настане кінець світу, і навіть назвав точну дату – 21 березня 1844 року. Проповідь Мілера мала чималий успіх, і вже за короткий час у нього було понад 50 тисяч ревних послідовників. Деякі з них в очікувані Апокаліпсису роздавали все своє майно, щоб звільнившись від «матеріальних кайданів» йти «на зустріч з Господом». Але 21 березня 1844 року теж нічого не відбулось, новоспечений «пророк» каявся у помилці. Найбільш ревні послідовники шукали помилку в його розрахунках, сам заснований ним рух розколовся на кілька сект, найбільша з який існує і по наш час – це адвентисти сьомого дня.

Свого часу серед послідовників адвентистів був один юнак, Чарльз Рассел, який врешті їх покинув і заснував свій релігійний рух вивчення Біблії, який чи не кожен сучасний мешканець землі знає під назвою «свідки Ієгови» – чи не найпоширеніша з сучасних сект. Свідки Ієгови теж активно чекають швидкий кінець світу, дати якого, вони бідаки весь час змушені переносити. Перші свідки настання Апокаліпсису чекали ще у 1914 році, перша світова війна, яка почалася в той рік хоч і була на нього чимось схожа, але…

І врешті ціла хвиля «кінців світу» припала на кінець 20-го століття, тим більше це не просто кінець якогось чергового століття, а цілого тисячоліття. Приведу коротку хронологію:
– 10 листопада 1993 року кінець світу по версії деструктивної сумно відомої секти «Біле братство»
– Вересень 1999 року кінець світу по версії сумно відомої японської секти «Аум Сінреке», а ще 999 то перевернуте 666.
– 2000 рік – кінець світу в результаті параду планет і так званий комп’ютерний апокаліпсис (взагалі то було смішно)
– Бла, бла, бла, кінці світу по версії всяких «шаманів», «екстрасенсів» та інших божевільних
І врешті:
21 грудня 2012 рік – по версії майя.

Вам ще не надоїло бавитись з кінцями світу?!

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.