Ізотопи – археологи. Продовження
Виявляється, що глина за певних умов може змусити реагувати магніт. Французькими, англійськими і російськими вченими розробляється новий метод датування кераміки за даними археомагнетизму. Як відомо, обпалена глина дуже мало піддається впливам часу. Тому виготовлені з неї предмети є основними об’єктами, знайденими археологами під час розкопок. Тисячі тонн кераміки різних епох зберігаються у всіх музеях світу. Археологи навчилися використовувати цей матеріал у своїх дослідженнях і «безліч фактів встановлюють по черепкам, які здаються непосвяченому абсолютно одноманітними і нічого не говорять.
Але яким прогресом у розвитку археологічної науки було б, якби вдалося точно датувати цей наймасовіший матеріал розкопок!
І ось молода галузь фізики – археомагнетизм – відкрила перед археологами нові цікаві перспективи. Виявляється, що вироби з глини під час їх випалу намагнічуються і закарбовують те магнітне поле, яке існувало в той момент в даній точці земної кулі. Ця намагніченість залишається без зміни аж до теперішнього часу. Як відомо, магнітні полюси не стоять на місці, і тому магнітне поле в кожній точці земної кулі з плином часу повільно змінюється. Знаючи криву зміни магнітного поля Землі в даній місцевості протягом століть і зіставляючи з нею магнітну частку виявленого археологами предмета, ми можемо встановити час, коли він піддався випалу.
СЕКРЕТИ ВИРОБНИЦТВА
Окрім питання про те, як зроблена та чи інша річ, археологу ще потрібно з’ясувати, де вона виготовлена і яким саме способом. Адже знання техніки виробництва і виробничих відносин дозволяє пролити світло на цілий історичний період. І ось речі надходять вже в інші лабораторії, де вони піддаються ретельному аналізу. Дендролог визначає породу дерева, з якого виготовляли гребені в Новгороді, – і виявляється, що ще в X- XII століттях сюди, в північне руське місто, возили самшит з Кавказу. У фізичній лабораторії за допомогою спектрального аналізу встановлюється складний склад металу, що застосовується для виготовлення мечів, знайдених під час розкопок. Виявлено складові елементи, які, очевидно, містилися у вигляді домішок у використаній руді. Для кожної місцевості цей склад домішки особливий. Тому можна точно дізнатися, в якому саме місці цей предмет виготовлений, а, отже, і як далеко завозилися вироби з даного металу від місця їх виготовлення.
Дивовижні історії відкрив археологам цей метод! Вивчення давньоруських скляних виробів, наприклад, показало, що протягом п’яти століть, з XI по XVI-століття, руські майстри кілька разів змінювали технологію виготовлення скла. Почавши з запозиченого у візантійців варіння скла, вони наполегливо шукали свої найбільш вигідні способи виробництва і на початку XII століття знайшли склад скла з місцевої, дешевої сировини.
Великі можливості відкриває перед археологами і структурний аналіз. Йдеться про застосування металографічного, петрографічного аналізів та інших аналітичних методів сучасного металознавства. З їх допомогою розкривається секрет виробництва будь-якого металевого предмета. Особливо цінні дані ми отримуємо при вивченні структури речей, зроблених з чорного та кольорового металів. У цих випадках повністю відновлюється конструкція предмету, технологічна схема і секрет його виробництва. Можна виявити всі елементи механічної і термічної обробки даної речі: ковку, зварювання, паяння, полірування і т. д. Такі відомості не може дати археологу жоден інший метод.
Масовий структурний аналіз дозволяє пояснити цілий ряд явищ з історії виробництва, економіки і навіть соціальних питань. Поки археологи судили про речі тільки по їх зовнішньому вигляду, нікому і в голову не могло прийти, наприклад, що такий простий предмет, як ніж, може допомогти розкрити історію розвитку металообробного ремесла. І ось що з’ясувалося. Виробництво цього ножа, як і ряду інших ріжучих знарядь і інструментів на Русі, пережило три історичних періоди, які відобразили етапи розвитку давньоруської економіки в цілому. У кожній з них ножі мали строго певну конструкцію і особливу технологію виготовлення. У X -XI століттях, наприклад, вони робилися багатошаровими: між двома смугами заліза вварювалась сталева ріжуча смуга. Після гарту ніж набував високу твердість. Така конструкція була найбільш досконалою і раціональною, але технологія виробництва виявлялася трудомісткою і складною.
На самому початку XII століття, у зв’язку із загальним підйомом руської економіки і розвитком товарних відносин між містом і селом, технологія виробництва ножа спрощується: сталеве вістря наварюють на залізну основу. Це дозволило зробити продукцію дешевшою, а отже, масовою та доступною.
Наступний перелом наступає на рубежі XIII і XIV століть. Техніка наварки сталевого вістря ще раз раціоналізується. Тепер сталь наварюється вже тільки на самий кінець вістря леза. Ніж стає ще більш дешевим.
Але вивчення знарядь праці не вичерпує всієї історії розвитку економіки і господарського життя людини. Для цього потрібно ще знати, якими були природні умови і клімат, що оточували стародавню людину, які рослини в той час виростали в даній місцевості. Адже клімат змінюється протягом століть, а разом з ним змінюється і рослинність. Ось чому археологи широко використовують у своїй роботі дані палеокліматології. Наприклад, відомо, що пилок рослин володіє рідкісною стійкістю і зберігається протягом тисячоліть. Розкопуючи давні поселення, що існували на болотах, археолог обов’язково збирає шари торфу, що містять пилок. Аналіз пилку дає можливість визначати, які природні умови оточували стародавніх людей. А вивчення знайдених кісток тварин дозволяє вирішити питання про розвиток мисливства та скотарства, про час приручення домашніх тварин і т. д.
У свою чергу, і археологія постачає іншим наукам, як, наприклад, палеокліматології, палеоботаніці, палеоантропології і т. д., багато нових цінних джерел. Так взаємне проникнення, здавалося б, далеких одна від одної областей знань дозволяє розкрити нові, раніше зовсім невідомі сторони і властивості різних наукових джерел, щоб більш повно їх використовувати.
Автор: Б. А. Колчин, А. Л. Монгайт.