Історія алергії: від фараонів до наших днів

Перші згадки про алергію можна зустріти в літописах, які датовані близько 4 тисяч років до нашої ери – в стародавніх єгипетських папірусах можна знайти історію про фараона Мензеса, який помер від укусу бджоли. У наш час ми вже добре знайомі з алергічними реакціями, які можуть викликати подібний укус, так само як і із засобами боротьби з алергією – фараону і його наближеним пощастило менше.

До речі вельми ефективним сучасним засобом від алергії є спеціальний препарат Еріус, більше про його особливості та застосування можна дізнатись на сайті https://joy-pup.com/interesting/erius-r-instrukciya-po-primeneniyu/, а ми далі повертаємось до історії.

Ще один древній документ розповідає трагічну історію Британіка – сина римського імператора Клавдія, який страждав від алергії на коней. Після контакту з тваринами він покривався жахливим висипом, і, враховуючи той факт, що тоді коні, як сьогодні автомобілі, були практично скрізь, Британіку доводилося безвилазно сидіти в своєму палаці.

Подібні випадки, яких, звичайно ж, було набагато більше, ніж збереглося в історії, не могли не займати лікарів давнини. Так, римський філософ Лукрецій був близький до свого роду осяяння, коли, спостерігаючи за людьми, які в наш час точно стали б пацієнтами алергологів, прорік: «те, що їжа для одних, отрута для інших». Дивно точний в описі полінозу був авторитетний Іранський лікар Разес (865-932 р), автор трактату з поетичною назвою “причини «коризи» – хвороби, яка виникає навесні, коли троянди віддають свій аромат”.

Трохи пізніше, приблизно через 200 років, лікарі зі знаменитої медичної школи в італійському Салерно також зробили обережні висновки про те, що певні рослини (наприклад, троянди) можуть викликати алергію, що призводить до нежиті і астми, і зафіксували їх на папері описавши симптоми в трактаті «салернський кодекс здоров’я».

Голова з плечей, або епоха Відродження

Про те, що лікарі рідко приймали алергію за хворобу і не вміли її лікувати, повідомляє історичний анекдот, який наводить у своїх роботах сер Томас Мор. Славний король Генріх Третій (1207-1272 рр.) перед аудієнцією з лордом Вільямом Гастінгсом вирішив скуштувати полуниці. Після чого негайно покрився висипом, почав свербіти, і, замість того, щоб покликати медиків до трону, наказав відрубати Гастінгсу голову, розсудивши, що той наслав на нього прокляття. Чи продовжував король після цього їсти полуницю, історія замовчує.

Можливо, справа в тому, що середньовічна європейська медицина займалася лише больовими симптомами: лікарі змішували настоянки, які полегшували хворобу, але не лікували її причини. Епоха Ренесансу перенесла увагу на пошук причин захворювань, зокрема, приділяючи особливу увагу хворобам, пов’язаним з органами дихання – ринітами і астмою.

Лікарі епохи Ренесансу почали робити дивовижні відкриття, частина яких була осяяннями, частина – наслідком копіткої праці. Наприклад, в 1552 році італійський лікар Джероламо Кардано був покликаний в Единбург до архієпископа Джона Гамільтона: останній був впевнений в тому, що страждає від туберкульозу, і благав іменитого лікаря зцілити його. Кардано, спостерігаючи за своїм пацієнтом, призначив тому дієту, фізичні вправи, холодний душ, спокій і прогулянки. Нічого з цього не полегшувало стан архієпископа, і тоді лікар звернув увагу на ліжко Гамільтона. Матрац, ковдри і подушки були пуховими, і лікар (до питання про осяяння) запропонував пацієнтові поміняти білизну і спати на чистому шовку, додавши, що саме той якнайкраще відповідає його високому статусу. Астма пішла, архієпископ одужав, і зараз ми можемо бути практично впевнені в тому, що у Гамільтона була алергія на пух.

А через десять років, ще один італієць – Леонардо Боталло – першим в Європі описав симптоми сезонної алергії: нежить, чхання, головний біль і висип. Боталло назвав нову хворобу “рожевою лихоманкою”, звинувативши в її виникненні прекрасні троянди, і дуже даремно. Ці квіти не поширюють пилок і тому постраждали абсолютно марно – справжньою причиною, як нам відомо тепер, був пилок інших рослин.

Букети квітів і створення антигену

Однак неясність з приводу алергії зберігалася аж до XIX століття, коли нарешті була описана «сінна лихоманка» і зроблені точні висновки про вплив середовища (рослин, їжі та ін.) на людину і розвиток алергічних реакцій. Дякувати за це нам варто двом джентльменам, Джону Бостоку і Чарльзу Блеклі. Англієць Босток з восьми років страждав від сезонних алергій. Ставши лікарем, він продовжив вивчати власну хворобу, поки в 1819 році не опублікував працю, в якій описав пилкову алергію – настільки докладно, що його викладками і сьогодні можна користуватися в якості діагностики.

Американець Блеклі, як і багато його колег, довгий час вважав, що сінну лихоманку викликає тепло – нібито та приходить жарким літом і йде восени з холодами. Однак він звернув увагу, що величезні оберемки квітів, які його діти приносили додому з полів, викликають у нього чхання, нежиті та інші симптоми. Відважний лікар став збирати квіти і трави, приносити їх додому і ставити досліди на самому собі – Блеклі втирав пилок в очі і шкіру (ставши першопрохідцем сучасних аллерготестів), вдихав його, фіксуючи результат. Так з’явилися «Записки Блеклі», в яких детально описані рослини і можливі алергічні реакції на них.

У двадцятому столітті вивчення алергії вийшло на новий рівень, і відкриття стали сипатися одне за іншим. Вчені і лікарі з усього світу поступово створювали весь той базис знань і всю ту термінологію, яку ми знаємо сьогодні. Французький лікар Шарль Ріше, проводячи в 1902 році досліди на собаках, придумав термін «анафілактичний шок», а німецький вчений Клеменс фон Пірке в 1906 році опублікував роботу, в якій не тільки вірно припустив, що наша імунна система виробляє антитіла, а й детально описав способи вакцинації, гіперсенститвність, але, найважливіше, вперше в світі ввів в ужиток термін «алергія».

І, нарешті, в 1967 році кілька груп вчених, працюючи окремо, відкрили «гамма е імуноглобулін», поклавши початок сучасної імунології та дослідженням алергічних реакцій.

Що далі?

Тисячоліттями лікарі намагалися зрозуміти, чому людина раптово починає чхати, задихатися і кашляти або покриватися висипом, хоча хвилину тому була повністю здоровою. Саме так ми дізналися безліч подробиць про те, що таке алергія, її причини і способи ефективної боротьби з нею. І це, на думку сучасних лікарів, тільки початок довгого шляху, на якому нас точно чекають ще більш дивовижні відкриття.