Фестиваль середньовічної реконструкції «Львів стародавній». Фоторепортаж.

Ось і відбувся у моєму рідному Львові довгоочікуваний фестиваль історичної реконструкції «Львів стародавній», певно і я там був, мед пиво пив, яке по бороді текло, а в рот не попало. Фестиваль видався на славу, правда в суботу з ранку небо трохи затягнуло хмарками, тож було цілком реально потрапити під файний дощик, який так полюбляє наша плаксива львівська погода. Але на щастя обійшлось, колективними думками розігнали хмарки і в небі яскраво та радісно засяяло сонечко. Програма фестивалю була стандартною для такого роду дійств: лицарські бої, середньовічні танці, знов лицарські бої і знов лицарські бої (серед яких були як одиночні поєдинку, так і богурти – коли лицарі тлумляться стінка на стінку). І ще багато різних цікавих дійств, середньовічних майстерень, майстер класів, тощо. Але я трохи записався, пропоную тепер переглянути фото з фестивалю.

Ось такий він середньовічний лицар.

Лицарі тлумляться. Взагалі це їхнє улюблене заняття, і справді, що за лицар, який не любить файно повоювати. Якщо серйозно то лицарські бої – заняття доволі небезпечне (навіть у наш час), пригадую як на минулому середньовічному фестивалі неподалік спеціально чергувала швидка, адже мечі, якими б’ються лицарі хоч і тупі, та все рівно руку (чи ще якісь кінцівки) під час бою зламати можуть елементарно.

Маленькі майбутні лицарі.

І нарешті, гарні середньовічні танці:

Вілонела – придворний італійський танець 14-го століття.

А це середньовічний німецький танець, забув назву.

І улюблена бретонська джига, танець 16-го століття.

Окрім показових танців можна було і самому трішки потанцювати, а то що толку тільки дивитись, коли ноги так і тягнуть поскакати під веселі середньовічні ритми.

Морозуля, він же Мальтійський бранль, він же селянський бранль, чи не найпопулярніший народний середньовічний танець, який масово вчаться танцювати на кожному середньовічному фестивалі, що не дивно бо то самий простий танець з усіх і навчитись його танцювати на протязі кількох хвилин можна навіть незграбного слона.

Окрім танців та лицарських боїв теренами фестивалю можна було взяти учень у різних рукотворних майстер класах:

Ліпки з глини.

Постріляти з лука.

Скоштувати справжнього козацького куліша, популярну страву, яку українські лицарі – козаки варили ще в 16-му столітті.

Ось такий він смачненький, зварений за старовинними козацькими рецептами.

Помацати середньовічні мечі та приміряти лати.

І сфотографуватися з ними.

Цей чувак з бородою чогось весь час в кадр потрапляв (чому б це?), хто він такий й гадки не маю, може ви його десь бачили?

А ці хлопаки, середньовічні снайпери стріляли з своїх рушниць, точніше мушкетів.

І під кінець фестивалю був виступ гарного львівського гурту середньовічної та народної музики King and Beggars.

На завершення хочу подякувати організаторам фестивалю за цікаве історичне дійство. А також фотографу Оресту Лаб’яку за кілька наданих фото з фестивалю.

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Історичний сайт Мандрівки часом