Базар у середньовіччі
– Заради Аллаха, подорожній, що у вас діється тут у Бухарі?
– Базар, – коротко відповів Ходжа Насреддін.
Сліпуче яскраві фарби, весела метушня, різномовний гомін, нескінченні ряди, де торгують, здається, всім, що є на світі, – таким був завжди базар на Сході, але з безлічі історичних свідчень про нього ми дізнаємося ще й про якусь особливу неповторну атмосферу ринків, про виникаюче тут своєрідне відчуття простору і часу. У чому тут справа? Опинившись на східному ринку, людина стикається з цілим світом речей, слів і значень. Перед нею як би стелився квітчастий килим із зображенням не тільки різних країн і народів, але й різних часів – тут купуються і продаються речі нові і найдавніші. Купивши щось; скажімо, в Бухарі, людина могла подумки опинитися і в Китаї, і в Індії, і в Візантії, і на Русі, і в далекій Ефіопії.
Купівля розширювала кругозір, вона вела в далекі простори і стародавні часи, пов’язувала його з іншими світами і народами, багато чого вона могла розповісти цікавого і вдумливому покупцеві. Але не тільки куплені речі несли людину в невідомі їй простори і часи. У базарних чайних збиралися мандрівники, які обходили півсвіту. Від них можна було почути слова зрозумілі й веселі. Але вимовлялися також промови загадкові – коли на базарах з’являлися дервіші, члени таємних релігійних братств, носії прихованого знання.
Не тільки речі і слова закликали на базар міський та сільський люд. Тут відбувалися різні поєдинки, тут міг з’явитися монарх або його перший візир, щоб сівши в центрі ринкової площі, оголосити свою найвищу волю. Прямо на площі в урочистих випадках відбувалися богослужіння, страти, карнавали, ритуальні дійства, чинився суд.
Особливе становище базару в житті Сходу підтверджується і всією середньовічною літературою – саме на базарі трапляються найцікавіші події, починаються інтриги (згадаймо біблійну, а потім вже і коранічну історію Йосипа Прекрасного, якого продають на ринку; цей сюжет – один з найпопулярніших у середньовічних письменників і поетів). У таких історіях базар служить якби точкою відліку наступних подій.
З чим же було пов’язано особливе положення базарів? Чому ринкова площа володіла якоюсь привабливою силою? Чому саме тут починалися карнавали, відбувалися страти, споруджувалися в давнину статуї язичницьких богів і храми, чому з опису базару починали свої розповіді письменники і оповідачі? Звичайно, перш за все, тому, що базар був скупченням безлічі людей і тому найзручнішим місцем для звершення важливих справ. Але цього пояснення ще недостатньо. Щоб зрозуміти роль ринку в житті середньовічного східного міста, треба знати, яке місце посідав базар у кругозорі середньовічної людини.
У всіх без винятку стародавніх і середньовічних містах Сходу базар був осередком їх соціального, політичного і культурного життя. Він розташовувався на центральній міській площі поруч з палацом правителя і головною культовою спорудою. Згідно з традиційними уявленнями, місто було аналогом космосу, воно уособлювало конструктивне, позитивне начало, а те, що знаходилося за межами міських стін, пов’язано було з хаосом, з початком деструктивним і негативним. Жителі навколишніх сіл під час навали ворога шукали притулок в межах міських стін і стін храмів, тут був порядок, організований простір, що протистоїть тому, звідки насувався ворог, який завжди був і залишається символом хаосу і руйнування.
У відповідності з цими уявленнями різні компоненти міста наділялися особливим змістом – і міські ворота, і храми, і палаци правителів, і меморіальні споруди, і, звичайно, базари. Базарна площа як би символізувала центр світу, була його сакральною крапкою. Знаменно, що коли помирав правитель країни, розпадалися і базари: за віковою традицією, торгівля тут не поновлювалася до тих пір, поки на престол не сходив новий монарх. Базар був поняттям, що вміщує в себе щось більше, ніж просто місце для торгу.
Ось що пише у відомій «Історії Бухари» Мухаммед Наршахі (899-959 р.): «Там, де тепер знаходиться мечеть Моха, була рівнина на березі річки, де було дуже багато дерев, так що торгівля відбувалася в їх тіні. Цар виходив на базар і сідав на трон на тому місці, де тепер знаходиться мечеть Моха, щоб заохочувати людей до покупки ідолів… Згодом на цьому місці було капище вогнян: у дні, призначені для торгу, люди збиралися сюди, всі входили в капище і поклонялися вогню. Це капище існувало до затвердження тут ісламу, коли мусульмани, посилившись, побудували на цьому місці свою мечеть, і тепер це одна з головних мечетей Бухари».
Що примітного бачимо ми в цьому уривку? Трон царя встановлювався на ринковій площі, в її простір вписувався і зороастрійський храм вогню, а потім і мусульманська мечеть. Ринок, таким чином, міг бути і місцем проведення богослужінь.
Традиція розташування храмів на території ринків відома з дуже далеких часів. Так, наприклад, в античності ринкові площі вважалися священним місцем, яке знаходилося під заступництвом різних божеств. Зевс, Гермес, Афіна мали у стародавніх греків прізвисько «ринкових». На ринках встановлювалися їх вівтарі. У стародавніх хеттів існував міф, згідно з яким бог Місяця падав на ринкову площу. На Близькому Сході в давнину була поширена храмова торгівля.
Згадаймо: «І ввійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і перекинув столи міняйлів та ослони продавцям голубів» (Євангеліє від Матвія, гл. 21, ст. 12). Очевидно, що цей епізод пов’язаний з давньою традицією знищення ринків у критичні для суспільства моменти; заборона і руйнування торгу в даному випадку означала, що валилися одні релігійно-етичні підвалини і проголошувалися інші.
Таким чином, очевидно, що ринкова площа займала дуже важливе місце в древньому і середньовічному суспільстві. Як вже говорилося, згідно середньовічним уявленням, простір базару уособлював для жителів міста «центр світу», сакральну його точку з її особливими функціями. Народження і смерть, творення і руйнування світу відбувалося в цій точці. Знаючи про ці уявлення, ми можемо зрозуміти, чому в стародавніх і середньовічних містах на ринкових площах влаштовували і лобне місце. Адже смерть людини – подія кризова не тільки для неї, а й у житті всього суспільства. Публічні страти демонстрували відмову від одних цінностей (релігійних, політичних, етичних) і придбання або відновлення інших, часто прямо протилежних.
Отже, базар як центр світу вміщував в себе великий комплекс протилежностей, які відображали найрізноманітніші аспекти буття – від космічного до особистого і побутового. Звернемося, наприклад, до такого феномену, як базарний сміх. Сміх цей не був однозначним, часто за ним ховався інший світ, зовсім не смішний і забавний, яким він часто представлявся «базарними людьми». Юродиві в російських містах і дервіші – в мусульманських були подібним явищем. Частіше й найяскравіше вони проявляли себе на ринкових площах, коли за зовнішнім блюзнірством, дивною, а часом і просто образливою для оточуючих поведінкою ховалися думки мудрі і глибокі. Юродиві і дервіші своїм сміхом, потішними розповідями, дивною звичкою надавали ринкам особливу карнавальну атмосферу, приховуючу в собі світ інших, серйозних почуттів, від напливу яких хитався і трон монарха на площі, тремтіли і стіни храмів.
На будь-якому східному ринку було безліч хитрунів, насмішників, дотепників. Сама карнавальна атмосфера ринків сприяла хитрим витівкам і хитрощам. Ця характерна риса базарної площі знайшла відображення в середньовічній літературі. В арабській та іранській літературі є кілька героїв-шахраїв, які діють на ринках. І коли вони з’являються в романі – чекай якої-небудь смішної хитрості, незвичайного повороту справ, оскільки все відбувається на ринку – місці, де обов’язково має статися щось несподіване, авантюрне, чудове, сам ринковий простір диктує правила поведінки в ньому. А образ базару був частиною міфологічної, релігійної, соціальної, літературної думки. Куплена на базарі річ для покупця перетворювалася на реальну частинку світу, символізувала його якості, пов’язувала його з ним.
Автор: Шаріф Шукуров.