Варгани – це не тільки музика
Цим бронзовим музичним інструментам тисяча років. Їх знайшли археологи в язичницькому жіночому похованні Танкеевського могильника – найбільшого некрополя IX- X століть ранньої Волзької Болгарії. Але насправді поява їх на Землі губиться в глибині багатьох тисячоліть. Вони – одні з найдавніших музичних інструментів.
Ці нехитрі предмети фахівці називають пластинчастими варганами. Бралася вузька довга пластина, і в ній прорізався звужений до кінця язичок; інструмент прикладали до зубів або тримали в зубах і злегка дули. Через швидке коливання язичка виникав звук. На річці Чіпці в Удмуртії, на Верхній Камі і в Башкирії варгани знаходять тільки в жіночих похованнях. І в Танкеевском могильнику їх поява цілком зрозуміла – адже більшість поховань цього пам’ятника належить прикамським-приуральським етнічним групам, що переселилися в Середнє Поволжя в період формування держави волзьких болгар.
Але звідки з’явилися ці інструменти у народів Прикам’я? У нас поки немає достатніх археологічних даних, які свідчили б про значне поширення з глибокої давнини таких предметів серед місцевого населення. Як, втім, немає і достатніх етнографічних даних, що підтверджують їх поширення в більш пізній час. У Прикамье, де проживають комі, удмурти, башкири і татари, здавна були відомі – поширені, до речі, і у багатьох інших – так звані дугоподібні варгани, музичні інструменти, що істотно відрізняються від пластинчастих. А пластинчасті добре відомі за етнографічними матеріалами палеоазійських, самодійських, угорських і тунгусо-маньчжурських народів.
Найчастіше вони робилися з дерева або кістки (пимл, або пимоль, у кетів, тумран у ханти, ванни-яяй, або «зубний бубон», – у коряків, пангар у евенків і т. д.). У підстави язичка цих інструментів був отвір, де закріплювалася нитка, за допомогою якої і витягувався звук. Нивхи, камчатські евенки, удеге і нанайці користувалися металевими пластинчастими варганами.
Про що ж говорить ця подібність? Може бути, ні про що? Адже варгани знаходять не тільки в різних районах, але і в шарах різного часу. Але ж саме в той час, до якого відносяться наші археологічні знахідки в Прикамье, тут особливо сильно відчувається вплив сибірських культур.
У I тисячолітті нашої ери, починаючи з гунського часу, в Східну Європу один за іншим проникають різні племена із Західного Сибіру. Резонно тому побачити тут їх вплив.
Пластинчасті варгани зустрічаються тільки у народів Сибіру, Далекого Сходу, Південно-Східної Азії та Океанії. У народів Центральної Азії, Європи існує дугоподібний варган. Важко сказати, чим зумовлений цей поділ. Може бути, тужливий неголосний мотив цього інструменту, його простота більше відповідали потребам жителів безкрайньої тундри або величної тайги. А можливо, це пов’язано з поширенням культурних традицій. Нам невідомо, де – в джунглях Південно-Східної Азії, на островах Океанії, а може бути, в середовищі ще знаходяться в тісному контакті палеоазійських народів (адже аж до останнього часу збереглися пимл у кетів, каіга у нівхів, ванни-яяй у коряків) – виник цей інструмент. Але безсумнівна глибока давнина його і велике значення в духовному житті народів. Адже у деяких з них це був єдиний музичний інструмент, і з ним були пов’язані усталені віками традиції.
Автор: Е. Казаков.