Історія вина: від давнини до наших днів
Зміст:
Вино було популярним напоєм людства протягом тисячоліть. Наша природна любов до цього напою виникає з прекрасного смаку, його поживних властивостей і, що важливо, його психотропних (п’янких) ефектів. Жоден алкогольний напій не справив такого впливу на суспільство як вино. Торгівля вином між різними країнами і культурами відкривала канали для поширення релігійних і філософських ідей по всій Європі, та й не тільки Європі. Вино також часто згадується в Біблії від Ноя і його виноградних лоз до Ісуса, можливо кращого винороба в історії, адже тільки Він чудесним чином перетворював просту воду на вино.
Вино досі використовується в католицькій церкві в якості замінника крові Христа, що свідчить про ключову роль, яку напій грав в минулі роки.
Коли було вперше створено вино?
На жаль, ми не знаємо точну історію появи вина, але є давня перська легенда, яка визнає якусь жінку як першовідкривача вина. Згідно з легендою, вона була принцесою, що потрапила в опалу до короля. Сором її був настільки великим, що намагаючись накласти на себе руки, вона з’їла столовий виноград в зіпсованій бочці.
Її самогубство пішло не так, як планувалося – замість того, щоб зануритися у вічний сон, вона відчула запаморочення, сп’яніла і втратила свідомість. Прокинувшись, вона виявила, що всі неприємності в її житті, здавалося, пройшли. Вона продовжила їсти зіпсований виноград, і її настрій змінився настільки, що вона знову знайшла прихильність короля.
Хоча це приємна історія, випадкове відкриття вина, ймовірно, відбувалося кілька разів у різних регіонах.
В найдавніші часи
Перші сліди вина можна простежити до скам’янілостей шістдесяти мільйонів років, що означає, що наші передлюдські предки цілком могли прийти до висновку, що старіший виноград має певні п’янкі властивості.
Найбільш ранні сліди вина були виявлені в місці Хаджі Фіруз Тепе, в північних горах Загрос в Ірані. Це вино датується періодом неоліту (8500-4000 рр. до н. е.). Вуглецеве датування підтвердило, що вино було зроблено десь між 5400-5000 р. до н. е.
Вважається, що мистецтво виноробства зародилося приблизно в 6000 р. до н. е., в цей час жителі Малої Азії зуміли створити постійні поселення шляхом одомашнення тварин і рослин. Це була набагато більш стабільна життєва ситуація, ніж кочовий спосіб життя. Ця стабільність дозволила людям експериментувати зі своєю кухнею та напоями. Деякі з наших улюблених страв і напоїв, якими ми досі насолоджуємося сьогодні, з’явилися в цей період часу, включаючи пиво і, звичайно, вино.
В стародавньому Єгипті
У Єгипті вино відігравало важливу роль у стародавньому церемоніальному житті. Процвітаюча королівська виноробна промисловість була створена в дельті Нілу після початку вирощування винограду з Леванту в Єгипті в 3000 р. до н. е.
Винна промисловість, швидше за все, стала результатом торгівлі між Єгиптом і Ханааном на початку бронзового століття, починаючи, принаймні, з третьої династії (2650-2575 р. до н. е.), початку періоду Старого царства (2650-2152 р. до н. е.). Виноробні сцени на стінах гробниць і супроводжуючі їх списки пропозицій включали вино, яке безумовно вироблялося на дельтових виноградниках. До кінця Старого царства п’ять вин, ймовірно, всі вироблені в дельті, являють собою канонічний набір положень або фіксоване «меню» для загробного життя.
Як і у випадку з нижчими станами Єгипту, велика частина стародавнього Близького Сходу воліла пиво в якості щоденного напою, а не вина, смак, ймовірно, успадкований від шумерів. Тим не менш, вино було добре відоме, особливо недалеко від узбережжя Середземного моря, і займало чільне місце в ритуальному житті єврейського народу, повертаючись до самих ранніх відомих записів віри; Танах згадує його в багатьох місцях як благо і прокляття, а пияцтво від вина служить головною темою в ряді біблійних історій.
Багато забобонів оточувало вино в ранні єгипетські часи, багато в чому через його подібність з кров’ю. У «Моралі» Плутарха він згадує, що «до правління Псамметиха стародавні королі не пили вина, і не використовували його в узливаннях як щось дороге богам, думаючи, що це кров тих, хто колись бився проти богів, і від кого, колись вони впали і з’єдналися з землею, вони повірили, що виросли з лози». Це вважалося причиною того, що пияцтво «виводить людей з себе і зводить їх з розуму, оскільки вони тоді наповнюються кров’ю своїх предків».
В стародавній Греції
Велика частина сучасної винної культури походить від винної традиції древніх греків. Хоча час точної появи вина на грецькій землі невідомий, воно, безсумнівно, було відомо як мінойській, так і мікенській культурам. Багато сортів винограду, вирощувані в сучасній Греції, виключно схожі або ідентичні сортам, вирощеним в стародавні часи. Дійсно, найпопулярніший сучасний грецький сорт, Рецина, сильно ароматне біле вино, вважається переходом від того часу, коли винні глечики були облицьовані деревною смолою, що додавало вину особливий смак.
Дані археологічних розкопок в Греції у вигляді 6500-річних залишків винограду являють собою найбільш раннє відоме явище виробництва вина в Європі. «Свято вина» (me-tu-wo ne-wo) було фестивалем в Мікенській Греції, де відзначався «місяць нового вина». Деякі античні автори, наприклад, римський письменник Пліній Старший, описують давньогрецький метод використання частково зневодненого гіпсу до бродіння і деякого типу вапна після бродіння для зниження кислотності вина. Грецький письменник Феофраст дає найдавніший відомий опис цього аспекту грецького виноробства.
Стародавні греки настільки сильно любили вино, що у них був навіть спеціальний винний бог – Діоніс. Діоніс, бог веселощів і вина часто згадувався в роботах Гомера і Езопа, іноді отримував епітет Акратофор, яким він був призначений як творець незмішаного вина. Діоніс був також відомий як Бахус, а божевілля, яке він викликає, – бахея. У гомерівській міфології вино зазвичай подають в «чашах для змішування», його традиційно не вживають в нерозбавленому стані і називають «соком богів». Гомер часто звертається до «винно-темного моря» під яскраво-синім грецьким небом, Егейське море, якщо дивитися з борту човна, може здаватися темно-фіолетовим.
Найперша згадка названого вина належить ліричному поетові Алкіману (VI століття до н. е.), який вихваляє «Дантіс», вино із західних передгір’їв гори Тайгет в Мессенії, як «anthosmÃas» («пахне квітами»). Аристотель згадує лемніанське вино, яке, ймовірно, збігається з сучасним сортом Лемніо – червоне вино з букетом орегано і чебрецю. Якщо це так, це робить Лемніо найстарішим з відомих сортів вина, все ще вирощуваних в наш час (вино, яке пив ще Аристотель можемо спробувати і ми).
Грецьке вино було широко відоме і експортувалося по всьому середземноморському басейну, так як амфори з грецьким стилем були виявлені в багатьох частинах Європи. У тому числі його дуже любили скіфи, що жили на території нашої країни України, в Південному Причорномор’ї.
В стародавньому Римі
Римська імперія справила величезний вплив на розвиток виноградарства і виноробства. Вино було невід’ємною частиною римської дієти, а виноробство стало прибутковим бізнесом, так як попит на вино був постійним, як серед шляхетних римських патриціїв, так і серед простолюдинів плебеїв.
У міру розширення Римської імперії виробництво вина в завойованих провінціях зростало до такої міри, що провінції незабаром конкурували з римськими винами. Практично всі основні виноробні регіони Західної Європи були створені римлянами.
Технологія виноробства значно покращилася за часів Римської імперії. Було розроблено багато сортів винограду і методів вирощування, і бочки, винайдені галлами, і пізніші скляні пляшки, винайдені сирійцями, почали конкурувати з теракотовими амфорами за зберігання і доставку вина. Після грецького винаходу гвинта винні преси стали звичайною справою на римських віллах.
Коли Західна Римська імперія впала близько 500 р. н. е., Європа вступила в період так званих «темних віків», що супроводжувалися значними соціальними потрясіннями. Тоді Римо-католицька церква стала єдиною стабільною соціальною структурою. Через Церкву були збережені технології вирощування винограду і виноробства, необхідні для католицької меси.
В середні віки
У середні віки вино було поширеним напоєм серед усіх соціальних верств на півдні Європи, де вирощувався виноград. На півночі і сході, де вирощувалося зовсім небагато винограду, куди більш поширеним напоєм, як простих людей, так і знаті, було пиво та ель. Вино імпортувалося в північні регіони, але було дорогим, і, отже, рідко споживалося простими людьми.
Вино було необхідно для святкування католицької меси, і тому забезпечення поставок мало вирішальне значення. Ченці-бенедиктинці стали одним з найбільших виробників вина у Франції та Німеччині, за ними слідували цистерціанці.
Бенедиктинцям належали виноградники в Шампані (Дом Періньон був бенедиктинським ченцем), Бургундії і Бордо у Франції, а також в Рейнгау і Франконії в Німеччині. У 1435 році граф Іоанн IV з Катценельнбогена, дуже багатий представник знаті Священної Римської імперії під Франкфуртом, першим посадив Рислінг, найважливіший виноград Німеччини. Потім монахи-винороби перетворили його в індустрію, що виробляє достатньо вина, щоб відправити його по всій Європі для світського використання. У Португалії, країні з однією з найдавніших винних традицій, була створена перша в світі система найменувань різних сортів вина.
Одним із середньовічних застосувань вина було використання зміїних каменів (смугастий агат, що нагадує фігурні кільця на змії), розчинених у вині проти укусів змії, що показує раннє розуміння впливу алкоголю на центральну нервову систему в таких ситуаціях.
Джофрой з Уотерфорда, домініканець XII століття, написав каталог всіх відомих вин та елей Європи, описав їх з великим задоволенням і подробицями. (мабуть пан Джофрой був великим любителем і цінителем вина).
На мусульманському Сході
На Аравійському півострові до появи ісламу вино продавалося арамейськими купцями, так як навколишнє середовище не підходило для вирощування винограду. Багато інших видів ферментованих напоїв вироблялися в V і VI століттях, в тому числі фінікові і медові вина.
Після мусульманських завоювань VI і VII століть алкогольні напої були заборонені законом, але виробництво вина, тим не менше, процвітало. Вино було предметом поезії для багатьох поетів навіть при ісламському правлінні. Навіть багато халіфів пили вино під час своїх громадських та особистих зустрічей.
Єгипетські євреї орендували виноградники в урядів Фатимідів та мамлюків, виробляли вино для сакраментального і лікувального використання і продавали вино по всьому Східному Середземномор’ю. Християнські монастирі в Леванті та Іраку часто вирощували виноградні лози; потім вони продавали свої вина в тавернах, розташованих на території монастиря. Зороастрійці в Персії та Середній Азії також займалися виробництвом вина. Хоча мало що відомо про їх торгівлю вином, вони стали відомі своїми тавернами.
Вино в цілому знайшло промислове застосування на середньовічному Близькому Сході в якості сировини після того, як мусульманські алхіміки дозволили робити дистиляцію відносно чистого етанолу, який використовувався в парфумерній промисловості. У цей час і в цей період вино вперше було переварене у бренді.
В Новому Світі
Виноград і пшениця були вперше привезені в Америку першими іспанськими конкістадорами для забезпечення потреб католицької Святої Євхаристії. Висаджений в іспанських місіях, один сорт став відомий як виноград Місії і до сих пір він вирощується в невеликих кількостях. Наступні хвилі іммігрантів імпортували французький, італійський і німецький виноград, хоча тут також виробляється вино з винограду, що росте на Американському континенті.
Наприкінці 1800-х років було виявлено, що корінні американські сорти винограду несприйнятливі до шкідників. Французько-американський гібридний виноград був розроблений і знайшов деяке застосування в Європі. Більш важливою була практика використання американських виноградних кореневищ, щеплених до європейських виноградних лоз, для захисту від комах. Ця практика триває і донині, де присутня філоксера (вид комах, що є шкідником винограду).
Вино в Північній і Південній Америці часто асоціюється з Аргентиною, Каліфорнією і Чилі, які виробляють широкий асортимент вин. Хоча більша частина виноробства в Північній і Південній Америці базується на сортах Старого Світу, у виноробних регіонах Америки часто є «усиновлений» виноград, який особливо тісно пов’язаний з ними, такі як каліфорнійський Зінфандель (з Хорватії), аргентинський Мальбек та чилійський Карменер (обидва з Франції).
До другої половини ХХ століття американське вино в цілому вважалося гірше європейського; тільки в результаті дивного американського показу на дегустації паризьких вин в 1976 році вина Нового світу стали завойовувати повагу в країнах походження вина.
Заключення
Ось ми і пройшлися по основних етапах історії створення вина, напою, що був неймовірно популярним в давнину, і не втратив свого значення в наш час. Закінчимо статтю віршами геніального Омара Хаяма, що прославляють вино:
Я у вино шалено закохався,
П’ю й не боюсь того, чого боявся.
П’ю стільки, що мене питає стрічний:
«Ей, глечик із вином, ти звідки взявся?»
Рекомендована література та корисні посилання
- This, Patrice; Lacombe, Thierry and Thomash, Mark R. Historical Origins and Genetic Diversity of Wine Grapes (англ.)
- Какое вино считается древнейшим? — «Вокруг света», рубрика «Вопрос-ответ», 19.01.2009
- McGovern, Patrick E. The Origins and Ancient History of Wine. Музей археологии и антропологии Университета Пенсильвании.
- History Of Popularity Of Wine | Wine Tasting (англ.), Tasting Wine – Everything you Need to Know About Wine.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.