Історія шахових фігур. Частина друга.
Арабський час в історії шахів іноді називають «золотим періодом». Тоді шахи отримали широке поширення по всьому Сходу і, що найважливіше, спустилися з палаців на землю, стали розвагою не тільки обраних, але і простого люду.
Як це сталося, ми можемо тільки здогадуватися. В халіфаті шатранджу (такою була давня назва шахів) довелося витримати жорстокий бій за існування. Ревнителі віри намагалися довести, що ця гра неугодна Аллаху і її слід заборонити разом з кістками та нардами. Однак Мухаммеду шахи були невідомі. Адже він помер до завоювання арабами Ірану. Тому в священній книзі мусульман — Корані про цю гру не говориться нічого. Після довгих дискусій тлумачі Корану зійшлися на наступному — якщо гра не йде на ставку, правовірні можуть проводити своє дозвілля за шахами, однак не слід користуватися фігурами у вигляді людей і тварин. І тепер на зміну перським реалістичним скульптурам, що в мініатюрі зображували пішого воїна, вершника, слона, візира — радника шаха і, нарешті, самого шаха, прийшли фігури, в яких було важко помітити будь-які живі зразки.
Нова форма фігур полегшила поширення шатранджу: такі шахи були прості у виготовленні, звичайним матеріалом для них слугувала обпалена глина, і коштували вони недорого.
В халіфаті шахи перестали бути грою царів, проникли в народну гущу. У них грали і в хатинах і в палацах. Саме тоді з’явилися видатні майстри шатранджу — алії (по суті, перші шахові гросмейстери), були написані перші трактати про королівську гру. Зазвичай халіфи протегували шахам, намагалися запросити алієв до двору, влаштовували між ними змагання.
Човен
Ми не можемо точно сказати, як і коли шахи проникли у Київську Русь. Письмових джерел, що ясно говорять про це, немає. Однак аналіз шахової термінології говорить про те, що шахи прийшли до нас зі Сходу і, судячи з результатів археологічних розкопок не пізніше IX—X століть.
Цікаво, що серед самих ранніх знахідок поряд з абстрактними зустрічаються і образотворчі фігури. При розкопках в Білій Вежі знайдено, наприклад, фігурку слона з погоничем зі слонової кістки. Ця фігурка датується початком ХІ століття. Тільки за 12 років при розкопках в древньому Новгороді було знайдено 67 різних фігур з сорока одного комплекту XII—XV століть. Шахові фігурки були знайдені в будинках самих різних людей — бояр, купців, ремісників, священиків, холопів. Абстрактні фігурки відрізняються матеріалом, манерою виконання, але всі вони дуже прості у виготовленні.
У більшості фігур циліндрична форма, але вони дещо відрізняються від арабських. Зовнішній вигляд короля і ферзя ближче вже до наших, сучасних. Зверніть увагу, у що перетворилась птиця Рух. Потрібно володіти неабиякою часткою фантазії, щоб побачити тут крила. Своїм зовнішнім обрисом фігурка швидше нагадує човен. Ось чому на Русі незрозуміла фігура рух перетворилася в знайомий слов’янам човен.
Цьому факту є й археологічне підтвердження — у 1932 році на розкопках давньоруського міста Гродно була знайдена мініатюрна фігура XII століття з світло-жовтого каменю, що зображувала невелике річкове судно з воїнами на носі і на кормі. Гребців не видно. Їх закривала палуба.
Ця фігура дивно точно передавала форму човнів-насадів того часу. Про такі човни розповідає одна з літописів: «…бе бо исхитрил лодне дивно: беше бо в них гребьци гребуть невидимо, токмо весла видети, а людина бяше невидети, бяхут бо ладі покриті дошками, бяхут бо борцн стояще горі у бронях і стреляюще, а кормника два беста, одне на кормі, а інший на носі…»
Знайдену фігурку професор Н. Воронін в 1949 році визначив як шахову фігуру — човен. Вчений не помилився. П’ять років опісля, при розкопках у Волковиську, був знайдений аналогічний човен, виконаний з кістки. Разом з ним знайшли пішака, зробленого у вигляді барабанщика.
Далі буде.
Автор: Ю. Авербах.