Характер одягу давніх народів. Візантійські одежі.

Іншим повітрям дихала Візантія. Новий могутній світ увірвався в життя греків. Пройнята іншим світоглядом, вона творить особливий одяг, цілком відмінний від античного. Візантійський двір піддається впливу могутнього та культурного в ті часи азійського сходу — персів та арабів, переймається темнотою та багатством їх двірського церемоніалу. Появляються східні, різнобарвні брокати, тяжкі, заткані та розшиті золотом шовки. Зі зміною матеріалу — легкого та податливого на тяжкий, змінюється і характер одягу. Одяг губить пластичність вигляду, зате передовсім підкреслює свою мальовничість. Гра світла й тіни їх заломлень не входять вже в рахунок, одіяння звужується і рівно спадає до ніг. Не жива істота з її рухами та гнучкістю тіла виступає на перший план, як це було в класичну добу, але око притягає сама багата одежа з дорогоцінного матеріалу, перетканого золотом в багатий орнамент.

Орнамент тканин дуже різнорідний. Геометричний: зірки, квадрати, кола; рослинний: листки, квіти, виноград; звіриний: орли, леви, слони, тощо. Деколи на одягу розшиті цілі події. Побожні християни розшивали свій одяг зображенням подій з життя Христа.

Культурний та релігійний розквіт Візантії мав вплив на цілу римську імперію, а візантійська мода довший час трималася і в шляхетних колах римлян. Духовенство вбиралося по моді свого часу; а в богослужінні східного чи західного обряду духовенство в церковних ризах ще й досі являється живим образом візантійського світу. Візантійський світогляд на все відбився зокрема і на церковній іконографії. Образи святих так нерозлучно пов’язані у нашій уяві з візантійською одежею, що коли ми подивимось, навіть на зображення дружини візантійської цариці, нам відразу здається, що це зборище святих, а не придворних царедворців.

Характеристична прикмета візантійського одягу є це, що він не любить оголеного тіла. Язичницький світогляд не соромиться оголеного тіла, бо він шанує тіло нарівні з духом. Християнський світогляд чимраз більше погорджує життям тіла «тіло немічне — дух сильний» і візантійський одяг ховає дбайливо тіло під густими, тяжкими тканинами. Жіночий одяг починається високо від шиї, закриває цілком руки й ноги. Тіло стало абстракцією.

І ось вже на розвалинах колись могутньої римської імперії кипить нове життя, це нові прибульці-варвари спішать будувати новий світ! Вони перетворюють класичний та візантійський одяг по своєму, ведуть нас в середні віки та новий світ і творять Європу та європейський одяг.

Автор: А. Свенціцка.