Стародавній Китай: його історія, релігія, культура

Компас, порох, пельмені, папір (в тому числі туалетний папір і паперові гроші), шовк і багато інших речей з нашого побуту, що їх об’єднує? Як нескладно здогадатися всі вони прийшли до нас з стародавнього Китаю. Китайська культура і цивілізація принесла людству безліч корисних винаходів, відкриттів. Причому не тільки в сфері матеріальній, але й духовній, адже вчення великих китайських філософів і мудреців, таких як Кун-Дзи (більш відомий як Конфуцій) і Лао-Цзи залишаються актуальними в усі часи іта епохи. Яка була історія стародавнього Китаю, його культура і релігія, про все це читайте в нашій статті.

Історія

Виникнення цивілізації стародавнього Китаю припадає на другу половину І тисячоліття до н. е. В ті далекі часи Китай являв собою давню феодальну державу, яке іменувалася Чжоу (по імені правлячої династії). Потім держава Чжоу в результаті смут розпалася на кілька дрібних царств і князівств, які безперервно боролися один з одним за владу, території і вплив. Самі китайці цей древній період своєї історії називають Чжаньго – епохою воюючих царств. Поступово виділилося сім основних царств, які поглинули всі інші: Цинь, Чу, Вей, Чжао, Хань, Ци і Янь.

Незважаючи на політичну роздробленість, китайська культура і цивілізація активно розвивалася, з’являлися нові міста, розквітали ремесла і сільське господарство, а залізо прийшло на зміну бронзі. Саме цей період можна сміливо назвати золотим століттям китайської філософії, так як саме в той час жили знамениті китайські мудреці Лао-Цзи і Конфуцій, на яких ми зупинимося детальніше трохи пізніше, а також їх численні учні та послідовники (наприклад, Чжуан-Цзи) які також збагатили світову скарбницю мудрості своїми думками і працями.

Знову-таки, незважаючи на те, що китайська цивілізація складалася в той період з семи роздроблених царств, вони мали загальну сутність, одну мову, одну традицію, історію, релігію. І незабаром одному з найсильніших царств – Цинь під управлінням суворого і войовничого імператора Цинь Шихуанді вдалося завоювати всі інші царства, знову об’єднати стародавній Китай під прапором єдиної держави.

Правда династія Цинь правила об’єднаним Китаєм всього лише 11 років, зате це десятиліття було одним з найблискучіших в китайській історії. Реформи, що проводилися імператором, торкнулися всіх сторін китайського життя. Що ж це були за такі реформи стародавнього Китаю, що так вплинули на життя китайців?

Перша з них була земельна реформа, яка завдала нищівного удару по общинному землеволодінню, вперше землі стали вільно купуватися і продаватися. Другою була адміністративна реформа, яка всю китайську територію розділила на адміністративні центри, вони ж повіти (сян), на чолі кожного такого повіту стояв державний чиновник, який своєю головою відповідав перед імператором за порядок на своїй території. Третьою важливою реформою була податкова реформа, якщо раніше китайці платили земельний податок – десятину від врожаю, то тепер плата стягувалася в залежності від оброблюваної землі, що дало державі щорічний постійний дохід незалежно від неврожаю, посухи і т. д. Всі ризики пов’язані з неврожаями лягали тепер на плечі землеробів.

І без сумнівів найважливішою в ті неспокійні часи була військова реформа, яка, втім, передувала об’єднанню Китаю: спершу циньське, а потім і загальне китайське військо було переозброєне та реорганізоване, в нього були включені кіннота, бронзову зброю замінили залізною, довгий верховий одяг воїнів був замінений коротким і більш зручним (як у кочівників). Солдати були розділені на п’ятірки і десятки, пов’язані один з одним системою кругової поруки, ті хто не виявляв належної мужності піддавався суворому покаранню.

Приблизно так виглядали давньокитайські воїни, теракотова армія Цинь Шихуанді.

Власне ці заходи реформатора Цинь Шихауанді допомогли зробити циньську армію однією з найбоєздатніших в стародавньому Китаї, перемогти інші царства, об’єднати Китай і перетворити його в найсильнішу державу на Сході.

На зміну династії Цинь прийшла нова династія Хань, яка зміцнила справу своїх попередників, розширила китайські території, поширила китайський вплив на сусідні народи, від пустелі Гобі на півночі до гір Паміру на заході.

Карта стародавнього Китаю в епоху Цинь і Хань.

Час правління династія Цинь і Хань – період найбільшого розквіту давньокитайської цивілізації і культури. Сама династія Хань проіснувала до II століття до н. е. і також розпалася в результаті чергових смут, епоха китайської могутності знову змінилася епохою занепаду, на зміну якій знову приходили періоди злету. Після падіння Хань в Китаї настала епоха троєцарства, потім до влади прийшла династія Цзінь, потім династія Суй і ще так багато разів одні імператорські китайські династії змінювали інші, але всі вони так і не змогли досягти того рівня величі, який був за давніх часів династій Цинь та Хань. Проте, Китай завжди переживав найстрашніші кризи і смути історії, немов птах Фенікс, відроджуючись з попелу. Та й в наш час ми спостерігаємо черговий зліт китайської цивілізації, адже навіть цю статтю ви напевно читаєте на комп’ютері або телефоні або планшеті, багато деталей якого (якщо не всі) зроблені, звичайно ж у Китаї.

Культура

Китайська культура надзвичайно багата і багатогранна, вона багато в чому збагатила світову культуру. І найбільший внесок тут на наш погляд це винахід китайцями паперу, який в свою чергу активно вплинув на розвиток писемності. В ті часи, коли предки багатьох європейських народів ще жили в напівземлянках і про писемності навіть помислити не могли, китайці вже створювали великі бібліотеки з працями своїх вчених мужів.

Технологія писемності стародавнього Китаю також пройшла чималу еволюцію і з’явилася ще до винаходу паперу, спочатку китайці писали на бамбуці, для цього стовбури бамбука розщеплювалися на тонкі дощечки і на них чорною тушшю наносилися ієрогліфи зверху вниз. Потім скріплювали їх шкіряними ремінцями по верхньому і нижньому краю, і виходило бамбукове полотнище, яке можна було легко згорнути в рулон. Такою була давньокитайська книга. Поява ж паперу дозволила значно здешевити книжкове виробництво, а самі книги зробити доступними для багатьох. Хоча, зрозуміло, звичайні китайські селяни в ті часи так і залишалися неписьменними, зате для державних чиновників і тим більше аристократів грамотність, а також володіння мистецтвом письма, каліграфією було обов’язковою вимогою.

Гроші в стародавньому Китаї, як і в інших цивілізаціях, спершу були у вигляді металевих монет, правда, в різних царствах ці монети могли мати різну форму. Проте, з часом саме китайці першими, правда, вже в більш пізню епоху стали використовувати паперові гроші.

Про високий рівень розвитку ремесел в Стародавньому Китаї ми знаємо з праць китайських ж письменників тих часів, так вони розповідають нам про давньокитайських ремісників самих різних спеціальностей: ливарниках, теслях, майстрів ювелірної справи, зброярів, ткачів, фахівців з кераміки, будівельників дамб і гребель. Причому кожна китайська область славилася своїми майстрами.

Активно в Стародавньому Китаї розвивалося кораблебудування, про що свідчить модель 16 весільного човна, джонки, яку виявили археологи.

Так виглядає давньокитайська джонка.

І так, стародавні китайці були хорошими мореплавцями і в цій справі вони могли б навіть потягатися з європейськими вікінгами. Часом китайці, також як і європейці робили справжні морські експедиції, найбільш грандіозною з яких є плавання китайського адмірала Чжен Хе, саме він першим з китайців доплив до берегів східної Африки і побував на аравійському півострові. Для орієнтації в морських подорожах китайцям допомагав компас, винайдений ними ж.

Філософія

Філософія стародавнього Китаю стоїть на двох стовпах: даосизмі і конфуціанстві, в основі яких стоять два великих вчителі: Лао-Цзи і Конфуцій. Ці два напрямки китайської філософії гармонійно доповнюють один одного. Якщо конфуціанство визначає моральну, етичну сторону суспільного життя китайців (стосунки з іншими людьми, повагу до батьків, служіння суспільству, належне виховання дітей, благородство духу), то даосизм являє собою скоріше релігійно-філософське вчення про те, як досягти внутрішньої досконалості і гармонії із зовнішнім світом і одночасно з самим собою.

Не роби іншим людям, того, чого не хочеш, щоб вони робили тобі. – Конфуцій.

Допускаючи злобу велику – знаходиш надлишок злоби. Заспокоюєшся – творячи благо. – Лао-Цзи.

Ці рядки двох великих китайських мудреців на наш погляд відмінно передають суть філософії стародавнього Китаю її мудрість для тих, у кого є вуха (іншими словами це коротко найголовніше з неї).

Релігія

Давньокитайська релігія багато в чому пов’язана з китайською філософією, її моральна складова йде з конфуціанства, містична з даосизму, і також багато запозичене з буддизму, світової релігії, яка в V столітті до н. е. з’явилася в сусідній Індії.

Буддійський місіонер і монах Бодхідхарма (він же засновник легендарного монастиря Шао-Лінь) за легендою першим приніс буддійське вчення на територію Китаю, де воно потрапило на сприятливий грунт і розквітло пишним цвітом, у чомусь придбавши китайський колорит від синтезу з даосизмом та конфуціанством. З тих пір буддизм став третьою невід’ємною складовою релігії Китаю.

Буддизм також дуже добре вплинув і на розвиток освіти у стародавньому Китаї (буддійським ченцем міг стати і простолюдин, а будучи ченцем вже потрібно було вчитися грамотності та письму). Багато буддійських монастирів одночасно ставали справжніми науково-культурними центрами того часу, де вчені ченці займалися переписуванням буддійських сутр (створюючи при цьому великі бібліотеки), навчали грамоті людей, ділилися з ними своїми знаннями і навіть відкривали буддійські університети.

Буддійський монастир Шао-Лінь, саме звідси беруть свій початок східні єдиноборства.

Багато китайських імператорів протегували буддизму, вносячи щедрі пожертвування монастирям. У якийсь момент стародавній Китай став справжнім оплотом буддійської релігії, і вже звідти буддійські місіонери рознесли світоч вчення Будди в сусідні країни: Корею, Монголію, Японію.

Мистецтво

Релігія давнього Китаю, особливо буддизм, багато в чому вплинула і на його мистецтво, так як багато творів мистецтва, фрески, скульптури були створені саме буддійськими ченцями. Але крім цього в Китаї сформувався особливий і своєрідний стиль живопису, в якому велика увага приділяється пейзажам, опису краси природи.

Як, наприклад ця картина китайського художника Ляо Сонгтана, написана в споконвічно китайському стилі.

Архітектура

Багато старовинних китайських споруди, створені талановитими архітекторами минулого, і донині викликають наше захоплення. Особливо вражають уяву розкішні палаци китайських імператорів, які, перш за все, повинні були акцентувати увагу на високому положенні імператора. У їх стилістиці в обов’язковому порядку присутня велич і пишність.

Палац китайського імператора, Заборонене місто, Пекін.

Палаци китайських імператорів складалися з двох секцій: парадної або офіційної, і повсякденної або житлової, де проходило приватне життя імператора та його сім’ї

Буддійська архітектура в Китаї представлена численними прекрасними пагодами і храмами, побудованими з китайською пишністю і величчю.

Китайська пагода.

Буддійський храм.

Цікаві факти

• Стародавній Китай – батьківщина футболу, так вважають китайські історики, оскільки ця гра в м’яч згадується ще в давніх китайських хроніках, які відносяться до 1000 року до н. е.
• Саме китайці були одними з перших винахідників календаря, так приблизно в 2000 році до н. е. вони стали використовувати місячний календар, в основному для сільськогосподарських робіт.
• Здавна китайці шанують птахів, причому найбільшою повагою користуються фенікс, журавель і качка. Фенікс уособлює імператорську владу і силу. Журавель символізує довголіття, а качка – сімейне щастя.
• У стародавніх китайців було законним багатоженство, але звичайно за умови, що чоловік досить багатий, щоб утримувати кількох дружин. Що ж стосується китайських імператорів, то часом в їх гаремах були тисячі наложниць.
• Китайці вірили, що під час занять каліграфією відбувається вдосконалення душі людини.
• Велика Китайська стіна, грандіозний пам’ятник китайського будівництва входить в книгу рекордів Гіннеса по багатьом параметрам: це єдина будівля на землі, яку видно з космосу, її будували 2000 років – з 300 року до н. е. до 1644 року, і при її будівництві загинуло більше людей, ніж де-небудь ще.

Відео

І на закінчення цікавий документальний фільм про стародавній Китай.

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Історичний сайт Мандрівки часом