Розвідники океану
В Античній Греції та в еллінському світі бурхливо розвивається географія. Про це свідчать роботи грецького математика й географа Клавдія Птолемея, який жив в Олександрії єгипетській у II столітті. Він описав методи позначення місцевості, вживані тоді у картографії, і накреслив перші мапи відомого за тих часів у східному Середземномор’ї світу. Через навалу варварів про картографію забудуть на Заході аж до кінця Середньовіччя.
У XIII — XIV століттях з’являється новий тип карт — компасні карти. Поширені лишень у мореплавстві, вони характеризувалися системою румбів компасу та графічним зображенням румбів. Мережа ліній, спрямованих за розами вітрів, утворювала цілу систему морських шляхів, якими можна було плисти, орієнтуючись за компасом і вираховуючи віддаль. Великими середньовічними картографами були італійці (особливо генуезці та венеціанці), каталонці й жителі Майорки. Одна з найвідоміших тоді праць — «Каталонський атлас» приписується школі картографа Абрама Креска, вихідця з Майорки.
Компасна карта була значним кроком вперед проти птолемеївської картографії. Пов’язана виключно з суходолом, вона допускала сферичність Землі, відтворювала світ за допомогою проекцій широти й довготи, але на ній були позначені тільки Європа, Середземномор’я, Близький Схід і Північна Африка. Індійський океан зображувався, як замкнене море, а Азія мала дуже довільні обриси.
ПІОНЕРИ
Задовго до подорожей Христофора Колумба еру великих океанських переходів відкривають португальці, які впродовж всього XV століття систематично досліджували східне узбережжя Африки й острови в Атлантичному океані. Перші плавання трималися на самій відвазі, їх ще не торкнулися вирішальні технічні новації. У жителів Майорки португальці навчилися техніки морської картографії: їхні карти явно були схожі на компасні карти Середземномор’я. (До речі мореплавці тих (та й більш пізніших) часів возили з собою не тільки товари, а й цілі технології. Як от, скажімо, технологія плит для варіння, ці плити сьогодні міцно увійшли в наш побут і їх можна купити навіть в інтернеті, як от на сайті http://comfy.ua/for-the-kitchen/built/cooking-panel.html, але пару століть тому їх технологію привезли та розповсюдили відважні мореплавці).
Але у другій половині XV століття за царювання Хуана II в Португалії з’являється навігація по зорях: ця нова методика дозволяла визначити координати човна за висотою зірок над обрієм і місяцями мандрувати океаном. У компасну карту був включений градуйований меридіан для визначення широти. То був неабиякий внесок португальців у техніку навігації та складання карт.
Шкалою широт, яку ми знаходимо на птолемеївських картах, годі було користуватися в морі. По Середземному морю плавали, тримаючись переважно берегів. Зіткнувшись з новими проблемами, пов’язаними з навігацією в океані, португальці знаходять на них раду: вони беруть на корабель і пристосовують до мореплавства астрологічні інструменти, відомі ще арабам. Винайшовши навігацію по зорях, португальці XV століття започатковують великі морські відкриття і нове географічне бачення світу, підхоплене іншими європейськими картографічними школами.
Багато португальських картографів працювало за кордоном, та й Лісабон кишів шпигунами. З 1489 року на картографії позначаються наслідки подорожі Бартоломея Діаса, португальського мореплавця, який вперше обплив довкола Африки. Їх ми помічаємо на карті, складеній в Італії німцем Генріхом Мартеллом. Пізніше італійському агентові Кантіно щастить підкупити картографа португальського короля і роздобути в нього карту. Цю анонімну карту, названу картою Кантіно, було надіслано до Італії, де вона зберігається й нині (у Модені).
Карта Кантіно
Без сумніву, це найзначніша подія у всій історії картографії: карта Кантіно перша з відомих планісфер — дає майже повну картину світу. На ній ми бачимо Новий світ, Африку, Індію і навіть подобу Далекого Сходу. З нею можна порівняти лише іспанську карту Хуана де Лакоса, колишнього керманича Христофора Колумба. На цій останній зображені острови й узбережжя Центральної Америки (хоча Африку тут накреслено дуже не точно, а обриси Азії взагалі довільні).
Карта Хуана де Лакоса
Географічні відкриття португальців та іспанців мали вирішальний вплив на оновлення птолемеївської картографії. Хоча ця остання — справжній революційний крок проти середньовічних мап, складених ченцями. Але щоб не задавнитися, їй треба було враховувати всі набутки новітніх відкриттів. Таке узгодження з часом відбудеться не одразу. Гуманісти через книгодрукування, яке на той час бурхливо розвивалося, активно пропагують птолемеївську картографію. З першовідкривачами-мореплавцями їх різнять традиції мислення. В одних воно — наукове, в інших емпіричне, а це аж ніяк не сприяло порозумінню.
ПЛОДИ ВЕЛИКИХ ВІДРИТТІВ
Починаючи з 1490 року птолемеївську «Географію» довго не перевидають. Причини легко зрозуміти: 1488 року Діас обігнув, найпівденніший ріг Африки, відтак 1492 року Колумб вирушає до Америки, а 1498 року Васко де Гама добирається до Індії. Птолемеїв твір перевидають лише у 1507 році з новими, «сучасними» картами, на яких позначилися подорожі португальців та іспанців.
На початку XVI століття іспанці захоплюють центральну Америку, але португальців можна зустріти по всьому світу: в Індії (1498), на Ньюфаундленді і в Південній Америці (1500), у Персії, в Ормузі (1507), в Індонезії та в Китаї (1513), у Японії (1542). Більшість карт, видрукуваних у Європі і в XVI столітті, ґрунтується на зніманнях місцевості, що їх зробили португальські мореплавці, перші тогочасні географічні інформатори.
Географічні знання поширюють гуманісти, причетні до розвитку книгодрукування. Хоч як це дивно, але нова картографія, сперта на португальські відкриття, народжується в Італії і в Північній Європі. Карта з зображенням Нового світу з’являється у 1507 році в доповненому виданні птолемеївської «Географії», і завдячуємо ми їй Йоганові Руйшеві. Перевидання цього твору разом з картами Мартіна Вальдзеемюллера, здійснене в Страсбурзі (1513), відіграло неабияку роль у популяризації португальських відкриттів. Той-таки Вальдзеемюллер у 1507 році публікує карту, де вперше з’являється слово «Америка», а 1516 року — значну планісферу Carta Marina Navigatoria Portugallensium.
Картографія, в якій у XIV і XV століттях панували італійці та каталонці, під впливом португальців переживає свій золотий вік в епоху Відродження. Далі естафету підхоплять голландці. Вони систематизують друкарську справу і, між іншим, збагатять техніку складання карт Маркаторовою проекцією, покладеною в основу сучасної картографії. Але голландські картографи впродовж всього XVI століття вдосконалюють своє вміння у змаганні з португальцями. І не слід забувати: система проекцій, винайдена Герардом Меркатором, то лише прикладання на практиці теоретичних засад, що їх набагато раніше сформулював португальський математик астроном Педру Нуньєсом.
Автор: Альфредо Пінейру Маркеш.