Звідки взявся пасхальний заєць
Ще одним атрибутом будь-яких порядних пасхальних святкувань окрім крашених яєць – писанок є один цікавий персонаж – пасхальний заєць. Правда пасхальний заєць не такий вже поширений на теренах України та інших слов’янських країн, а от будь де у західній Європі чи Америці на Пасху популяція зайчиків стрімко зростає. Правда не живих зайчиків, ну таких що бігають, приг-приг, а штучних та смачненьких зайчиків, яких роблять з чоколяди, марципану, цукру, чи навіть тіста (хоча живі зайчики теж смачненьким бувають, звісно якщо їх правильно приготувати). Хоча деякі пасхальні зайці і зовсім не їстівні, а чисто декоративні, зробленими з дерева, порцеляни, воску і таке інше, деякі з них є справжнім витвором мистецтва.
Музей пасхальних зайців у Мюнхені, Німеччина.
Традиція пасхальних зайців, як і традиція розмальовування писанок йде з глибоких язичницьких часів, коли наші предки вірили у різних богів, які втілювали собою ті чи інші сили природи. А свято Пасхи в язичницькому сенсі було присвячено приходу весни, і багато різних народів ще у язичницьку епоху не змовляючись між собою святкували це велике свято. А взагалі англійський та німецький переклад слова «Пасха», який звучить як “Easter” (по англ.) та “Oster” (по німецьке) походить від імені німецької язичницької богині весни Остари, культ якої був вельми популярний у дохристиянські часи серед чисельних німецьких та скандинавських племен, всіх цих готів, саксів, англів, ютів.
Богиня Остара, Йоганн, Гертс, гравюра 1884-го року.
І звісно свято Пасхи у них було присвячено саме цій богині весни. Одним з головних супутників квітучої богині був заєць. І звичайно не просто так, адже заєць, (як і його приручений родич – кролик) – символ плодючості. Серед людей навіть є вислів: «плодитися як кролики». Тож заєць разом з кроликом не просто приг-приг, а вони виступають (як і яйця, зокрема крашені яйця – писанки) одним з глибинних архетипів нашої підсвідомості, втіленням таки так, сексуальної енергії, еросу, без якого не можливо відтворення нового життя. Але якщо яйце – глобальний образ характерний для багатьох народів світу, то заєць притаманний в основному народам західної Європи. А пасхальні чоколядові зайчики – улюблені ласощі німецьких та англійських діток.
З приходом християнства Пасхальний заєць разом з писанками гармонійно вписався у загальну картину пасхальних святкувань, а у 1680-му році навіть з’явилась легенда про одного чарівного зайця, який на Пасху відкладав фарбовані яйця та ховав їх в саду. Разом з чисельними європейськими іммігрантами традиція пасхальних зайчиків потрапила й до Америки і тепер смачненькі чоколядові пасхальні вухастики радують діток по обидві сторони Атлантичного океану.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.