Понеділок – день важкий

Понеділок

Цю фразу часто можна почути від людей, далеких від забобонів, і вживають вони її, як правило, в іронічному сенсі. Однак наші далекі предки цілком серйозно вважали цей день тижня днем невезіння і невдач. Чому ж за ним утвердилися така погана репутація? Як і багато інших фразеологізмів, «Понеділок – день важкий» пов’язаний з історією стародавніх народів, їх культурою, світоглядом.

Понеділок вважався важким днем у всіх слов’ян, а також і в інших європейських народів – англійців, французів, іспанців, італійців. На всіх слов’янських мовах слово «Понеділок» звучить майже однаково (болгарське – понедзлнік, чеське – pondeli, словацьке – pondeluk, російське – понедельник, польське – poniediialek, білоруське – панядзелак) і позначає день після тижня тобто день після свята (неділі). З понеділком у східних слов’ян пов’язувалися найрізноманітніші антропоморфічні подання. Нібито потрапивши на той світ святий Понеділок розпитує про гріхи, чи бува не їв хто яблук до спаса і т. д. У той час як сам Бог пригощав праведні душі яблуками, грішні знаходяться на допиті у святого Понеділка.

З понеділком пов’язаний і звичай понеділкування, зафіксований етнографами в побуті населення півночі України та білоруського Полісся ще у другій половині 19-го століття. В одній білоруської народній жартівливій пісні співається

Ах, Бивлла ж я
Панядзелкавала:
Семярих нажила
І все дзеукай була.

Понеділкувати – значить гуляти, нічого не робити, таке ж пояснення слову дається і в «тлумачному словнику» В. Даля: «Понеділкувати – не працювати по понеділках, святкувати» Тут же читаємо. «Понеділкували – постити, крім середи, і п’ятниці, ще й по понеділках». І наводить прислів’я: «Краще не понеділкували, тай не байдикувати». Зауважимо, що народ висловив зневажливе ставлення до дозвільного понеділка у російській приказці «Понедельник — бездельник».

Понеділкування – своєрідне сімейно-побутове місцеве свято, що відзначалося головним чином заміжніми та літніми жінками. У цей день вони не працювали, особливо заборонялося прядіння. Цікаво що наречена намагалася роздобути у нареченого гарантію на цю пільгу, яка ставала довічною, хоча і не була закріплена юридично. Зацікавленість тут виявляли і батьки нареченої, під час сватання вони домагалися від женихових батьків права для своєї дочки на цей пільговий день. Навіть найсуворіший і найвимогливіший чоловік, прийнявши таку умову, не міг змусити свою дружину працювати в понеділок, тільки якщо вона сама цього не побажає.

Тим часом в дореволюційній етнографічній літературі повідомлялося, що понеділкування в деяких місцевостях перетворювалося на нездорову звичку, стаючи суспільно небезпечним злом. Так, жінки протягом тижня ретельно готувалися до «свого» свята – припасали борошно, крупу, горох, квасолю, яйця, молочні продукти і домашню птицю, які потім продавали на базарі. Виручивши гроші, вони поспішали до корчми, де часто просиджували цілий день, забувши про сім’ю, дітей і господарство. Зрозуміло, що втрати від понеділкування терпіла насамперед сім’я.

Спостерігаючи цю погану звичку етнографи з тривогою писали, яким важким соціальним лихом може обернутися стихія звичаю, що сліпо зберігається як вірність «дідівським заведенкам».

Журнал «Київська старина » писав в 1887 році (№ 1, стор 182) : «Пияцтво в Борисполі (тоді Полтавська губ.) настільки вкоренилося, що деякі баби не просто «понеділкують», але позитивно пиячать, і останнє представляється як би загальним правилом».

Таким чином, понеділок стає узаконеним звичаєм днем п’янки. Деякі дослідники пояснювали, що понеділок був важким днем тому, що йшов за неділею, коли люди багато гуляли, пили (а це знайшло своє відображення і в прислів’ях: « Понеділок – похмільник: поминки по неділі», «в неділю оре, а в понеділок кобилу шукає»), що негативно відбивалося на їх фізичному стані, працездатності. Однак треба сказати, що це – несерйозне пояснення, хоча б тому, що неділя ніколи не було для народу днем масової пиятики. Більш правильним слід визнати тлумачення, що зв’язує походження вислову з язичницькими уявленнями про богів.

У стародавніх римлян понеділок присвячувався Місяцю, покровительці Місяці – богині ночі і пекла – і називався «днем Місяця». У Римі на Авентинському пагорбі стоїть храм богині Місяця, споруджений, за переказами, імператором Сервієм Туллієм.

Язичницька назва понеділка як «дня Місяця» утримувалась протягом століть у всіх західноєвропейських народів. За давньою міфологією, понеділок знаходиться в розпорядженні богині ночі та темряви, від якої народилася Смерть, мешканка страшного Тартару. Тому він вважався днем панування темних, ворожих людині сил, днем чорним, нещасливим. Завдяки цьому хибному уявленню і народилися забобони, що в понеділок не можна починати ніякої роботи, відправлятися в дорогу, позичати гроші і т. д.

Прийняття християнства ще більше сприяло закріпленню забобонів, пов’язаних з понеділком. Справа в тому, що, згідно іудейським переказам, злі духи в цей день були скинуті Богом з неба і з цього моменту почалося зло на землі.

Одним словом, веселого всім понеділка.

Автор: І. Тищенко.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика

UA TOP Bloggers