Київські старожитності – Софія Київська

Софія Київська

Софійський собор, Золоті ворота, Лавра – ось найбільш знамениті пам’ятники київської старовини, відомі всьому світу. На місці битви з печенігами, там, де сили противників увійшли в зіткнення, князь Ярослав Мудрий заклав в 1037 році прекрасну київську Софію. Він ішов за прикладом будівельника Софії константинопольської – візантійського імператора Юстиніана.

Київська Софія – одна з легенд, що підтверджують спадкоємність Києва, його право на спадщину слави, що дісталася від Царгорода, в свою чергу, спадкоємця Єрусалима і прославлених міст античного світу. Втілена в камені, легенда ця покликана говорити всім часам про велич ранньої слов’янської держави.

Це був не тільки будинок Господній, а й резиденція політичного діяча. Ймовірно, храм з’єднувався з палацом, що підтверджується світськими мотивами живопису (полювання, цирк, танцюристи, музиканти, фантастичні істоти) на стінах сходів, що ведуть і в хори. За солідними стінами св. Софії працювало віче «добромисного» складу, яке покинуло площу надто бурхливих народних зборів. Князі, вступаючи у володіння Києвом, насамперед направлялися освячувати владу в Софії.

Софія Київська

Стіни св. Софії зберігають на собі сліди всіх століть існування собору, і всі фатальні миті історії Києва – фатальні миті і св. Софії. У пору феодальних міжусобиць удільні князі, які вривалися до Києва, бешкетували в місті, в його монастирях, в св. Софії і в Десятинному храмі, здирали ризи з ікон, вивозили з собою церковний одяг, начиння, книги, дзвони.

Татари в страшному грудні 1240 року «св. Софію разграбиша, і монастирі всі і ікони, і хрести чесні, і всі обриси (прикраси) церковні взяша».

Польський дипломат, юрист та історик Рейнольд Гейденштейн повідомляє про Київ 1596 року: «Закрила все далека старина і байдужість істориків… У самому місті чимало знищених храмів… Залишився досі один з них – св. Софія, а й то в такому жалюгідному вигляді, що богослужіння в ньому не відбувається. Мабуть, він коштує величезних сум. Ще й тепер видно сліди величезності, пишності; весь храм покритий мозаїкою на зразок храмів константинопольських та венеціанських. Структурою і мистецтвом в роботі він не поступається жодному з них. Притвор і колони з порфіру, мармуру і алебастру. В такому, однак, запустінні ця прекрасна будівля, що покрівлі на ній немає, і вона все більше і більше наближається до знищення…»

Софія Київська

Софія переходить від одного господаря до іншого, Православні і католицькі храми беруть з неї все, що їм подобається. Приватні особи розтягують по своїх дворах окремі її частини як будівельний матеріал.

До 1633 року Софією володіють уніати, тобто православні в підданстві римського папи. Вони штукатурять і білять Софію, закриваючи і замазуючи стародавній живопис.

У XVII і XVIII століттях про фрески і мозаїку Софії і зовсім забувають і, відновлюючи храм, малюють на штукатурці і побілених місцях своє. За імператора Миколи I, що розділяв загальне захоплення археологією, очищення фресок довіряється кімнатних живописних справ майстру по чотири з половиною за квадратний сажень. Чорнороби під керівництвом підрядника пускають в хід залізні шкребки, а відповідні художники – малярні кисті.

Фрески Софійського собору існують в такому «оновленому» вигляді до половини тридцятих років минулого століття, коли собор оголошується державним заповідником.

Тоді ж археологи і реставратори приступають до порятунку стародавнього живопису. З тих пір в Софійському соборі музей, де кожному цікаво подивитися на кладку, фрески і мозаїку XІ століття – на викладених з різнобарвних кубиків Христа в світло-бузковому хітоні і Богоматір в синьому одязі, на фрагменти мозаїчних підлог, що замінювали багатіям домонгольської Русі паркетні, на сімейний портрет Ярослава, на мармуровий його саркофаг.

саркофаг Ярослава Мудрого

Майже через дев’ятсот років після смерті Ярослав з дружиною здійснюють посмертну подорож до Петербурга, де чоловічий скелет піддається дослідженню рентгеном і встановлюється особа князя. Як встановив рентгенолог, Ярослав після перелому кісток в правій гомілці з ускладненням з боку колінного суглоба повинен був сильно кульгати. З літопису відомо, що Ярослава дражнили кульгавий.

Далі буде.

Автор: Н. Ушаков.

P. S. Старовинні літописи розповідають: Сподіваємось наша стаття надихне вас неодмінно самому відвідати Київ та доторкнутись до його багатої історії. Також радимо вам замовити оглядову екскурсію по Києву на сайті http://toursproject.com.ua/, точно не пожалкуєте.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика

UA TOP Bloggers