Підготовка до захисту дипломної роботи: секрети вдалих виступів
Наукова новизна кваліфікаційного дослідження, цікаві знахідки, виокремлені в процесі створення, важливі відкриття, бездоганно витримана структура можуть так і залишитися невідомими науковому загалу, якщо студент невдало захистить свої досягнення. Французький мислитель Ларошфуко стверджував, що красномовство полягає у вмінні сказати все, що треба, але не більше. Це правило якнайкраще підходить для студентських виступів. Адже випускник має дотримуватися суворого регламенту, який в середньому становить 5-10 хвилин. За відведений час потрібно виконати кілька важливих завдань: переконати комісію у дотриманні методичних вимог, довести важливість відкриттів, зацікавити своєю роботою й переконати поставити оцінку «відмінно». На перший погляд здається складним? Розгляньмо, як студенту за три етапи підготуватися до вдалого виступу на захисті дипломної роботи.
Перше — логіка
Люди люблять послідовність. Особливо науковці. Погодьтеся, що це прекрасно: одне твердження випливає з іншого, відповідає основній думці, а теоретична теза підтверджується практичним доведенням. Студенту варто пам’ятати: щоб успішно захистити дипломну, варто мати що сказати. Тобто на перший план необхідно поставити змістове наповнення виступу. Слід виокремити головну думку, розповідати про дослідження послідовно, акцентувати увагу на проблемних питаннях, оперувати фактами. Науковці — люди конкретики. Тому навряд чи екзаменаційна комісія із захопленням слухатиме історію, як студентові було важко впоратися зі складною теоремою, якщо він буде описувати свої страждання в емоційному тоні. Краще замінити конкретикою: в чому полягала складність явища, які методи для її вирішення застосував випускник, яких результатів вдалося досягти тощо. Подібний виклад допоможе викликати прихильність викладачів і впевнитися у професійності студента.
Друге — форма
Зміст виступу важливий, проте треба знати, як сказати. Випускникові варто стежити за мовленням. Якщо говорити надто голосно, слухачі інстинктивно намагатимуться заперечити, сприймаючи промову як намагання нав’язати думку. Тихе й незрозуміле мовлення змусить екзаменаційну комісію перепитувати, чи правильно вони зрозуміли ту чи ту тезу. Швидкий темп — ознака бажання переконати у правильності, повільна розповідь дає знати, що оратор тягне час.
Середній темп мовлення зробить виступ вдалим. Однак уміння говорити красномовно притаманне небагатьом людям. Готуючись до захисту, варто тренувати дихання, слідкувати за вимовою всіх звуків, не ковтати слова, виробити сильний і енергійний голос. Щоб мовлення не здавалось монотонним, необхідно змінювати інтонацію й тембр.
Помірна жестикуляція і доброзичливий вираз обличчя з посмішкою викличуть прихильність аудиторії. Не треба розмахувати руками, щоб привернути увагу. Жести мають доповнювати мовлення, робити акценти, а не відволікати екзаменаторів від прослуховування.
Третє — репетиції
Добре володіння предметом промови ще не означає, що якщо ви замовите презентацію – все пройде вдало сама по собі. До неї варто ретельно готуватися, навіть якщо студент впевнений у власних силах. Американський президент Білл Клінтон перед інавгурацією кілька разів перечитував книги з ораторського мистецтва, щоб виступити перед кількасоттисячною аудиторією. Якщо відомі й публічні люди готуються до промов, чому не робити цього студентові?
Варто систематично тренуватися. Для репетицій достатньо дзеркала. Варто знайти такий предмет, щоб у ньому можна було бачити себе в повний зріст. Споглядання допоможе контролювати рухи, позиції, оцінювати загальний вигляд.
Систематичні репетиції нададуть студентові впевненості. Завдяки тренуванням зменшується стрес, нервова напруга, випускник тримається спокійно, чим справляє враження на членів комісії. Деякі студенти стверджують, що впевнений зовнішній вигляд рятує навіть за наявності прогалин у знаннях: мовляв, припустився помилки, а цього ніхто й не помітив.