Історія та закон причинності
Історія – одна з небагатьох наук, яка у відомому сенсі ображена: по суті справи, вона позбавлена можливості поставити експеримент, дослід. Повернутися в минуле, перевірити там свої здогадки, припущення або висновки історики могли б хіба що на чудовій машині часу Г. Уеллса. Але, як ми знаємо тепер, великий фантаст провістив напівправду: можна, розвинувши надсвітову швидкість, відправитися в далеке майбутнє, але ніякими засобами не можна повернутися в минуле. Не можна, тому що порушиться один з фундаментальних законів природи – закон причинності.
Але задамося таким питанням: чи зміг би кроманьонець, сівши за кермо автомобіля, повести машину? І іншим: чи зміг би наш сучасник зробити собі кам’яну сокиру і спорудити довбаний човен? Відповідь ясна: у першому випадку – очевидно, ні, у другому – ймовірно так. Якщо так, то, значить, попри всі заборони закону причинності, ми знаходимося не так на кінцевій станції, від якої шлях тільки в одному, майбутньому напрямку. Ми живемо на проміжній станції, від якої їхати можна в минулу і майбутню сторони.
Зрозуміло, напрямки не однозначні. Якщо ейнштейнівський парадокс часу здатний переселити людини в реальне майбутнє, то розум дозволить людині лише скопіювати, відтворити минуле, як у театрі.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.