Мойсей – син Фараона? Частина перша.
Остання робота засновника психоаналізу Зигмунда Фрейда була присвячена роздумам про особу старозавітного пророка-законодавця Мойсея. Фрейд, мабуть, не сумнівався в історичності образу Мойсея, але чим більше розмірковував вчений про цю людину, тим більші сумніви викликали в нього деякі факти біографії Мойсея, що згадуються в біблійному тексті. За сумнівами послідувала власна версія, яку Фрейд зважився опублікувати (у книзі «Людина на ім’я Мойсей і монотеїстична релігія») тільки в самому кінці свого життя, в 1939 році. І ця тривала нерішучість, настільки нехарактерна для Фрейда, стає цілком зрозумілою, коли дізнаєшся, в чому суть його версії: Мойсей був не євреєм, а єгиптянином часів фараона Аменхотепа IV, і релігія, яку Мойсей заповідав євреям, була єгипетська релігія сонцепоклонництва, насаджувана в Єгипті XIV століття до нашої ери фараоном-реформатором.
Звичайно, версія, за якою монотеїзм євреїв був успадкований від єгиптян, ставила хрест на головній ідеї, що пронизує весь текст Старого Завіту, – на ідеї початкової богообраності єврейського народу. Прекрасно усвідомлюючи це, Фрейд починає свою книгу з сентенції: «Чи можна легко та охоче засумніватися в національності людини, що прославляється як самий великий з синів цієї нації, особливо якщо сам належиш до даного народу? Однак ніщо не змусить нас знехтувати істиною на користь горезвісних національних інтересів, та до того ж від з’ясування справжніх обставин можна очікувати вдосконалення нашого знання».
Книга Фрейда була прийнята в багнети і іудаїзмом, і християнством. Але прокльонів на свою адресу автор вже не почув, бо помер незабаром після закінчення роботи над дослідженням про Мойсея. Мабуть, її можна розглядати як духовний заповіт Фрейда.
Є нехитра приказка: «істина лежить посередині», пропонована мною версія дійсно як би знаходиться посередині між точками зору Старого Завіту і Фрейда: Мойсей не був єгиптянином, Мойсей не був євреєм. Мойсей був і євреєм, і єгиптянином: батько – єгиптянин, мати – єврейка. Однак ризикну стверджувати, що по батьківській лінії Мойсей був не просто шляхетним єгиптянином часів фараона Аменхотепа IV – він був рідним сином цього фараона!
Аменхотеп IV, який прийняв у середині свого царювання ім’я Ехнатон, – особистість, звичайно, чудова у багатьох відношеннях. Єгиптолог Ю. Я. Перепьолкін стверджував, що він був «самим незвичайним з усіх фараонів, найбільш вражаючою особистістю єгипетської старовини». Я не випадково привожу думку про Аменхотепа IV саме цього шанованого єгиптолога, бо більшість фактів давньоєгипетської історії в обґрунтування своєї версії буду брати з його робіт, перш за все з книги «Таємниця золотої труни», що вийшла в 1968 році.
Перепьолкін оприлюднив там свою досить оригінальну гіпотезу про так званий «феномен другого фараона». Йдеться про виявлені в розкопках на місці Ахетатона (нового міста, разюче швидко побудованого фараоном-сонцепоклонником) серед безлічі інших зображень двох невеликих кам’яних плит, де поруч зображувалися два фараона: один – старший, інший – молодший. У першому всі єгиптологи одностайно визнали Аменхотепа IV, а от щодо молодшого фараона думки розійшлися, і єдиної думки немає до сих пір. Спочатку передбачалося, що «другий фараон» – дружина Аменхотепа IV. Чудовий був сам фараон, але більшість людей, далеких в своїх інтересах від настільки давніх часів, нічого про нього не чули. Зате всі знають ім’я його дружини: Нефертіті.
«Сучасники не втомлюються вихваляти чарівність Нефертіті і її здатність вселяти любов до себе, – писав Перепьолкін, – проте всі ці заяви і похвали… губляться і бліднуть перед власним свідченням царя про його велике кохання до цариці». Проаналізувавши багато зображень Нефертіті і хвалебні гімни на її адресу, вчений робить висновок: «Ні про одну іншу царицю за всі попередні дві тисячі років існування фараонівської держави не відомо нічого подібного». Чи могла така цариця з’явитися на зображенні в фараоновому вбранні, незважаючи на те, що подібного прецеденту в історії Єгипту не було? Єгиптологи визнали, що для настільки феноменально вельмишановної цариці було зроблено виняток, і значить, другий («молодший») фараон на зображеннях – цариця Нефрет (в неадаптованій транскрипції єгиптологів: Аменхотеп IV – Амен-хотп IV і т. п.).
Незабаром, проте, після проведення більш тонкого аналізу зображення, було вирішено, що «другий фараон» – швидше за все все-таки чоловік, а не жінка. Відразу ж на розум єгиптологам прийшов Семнех-ке-ре: зять і наступник Аменхотепа IV, він був одружений на старшій дочці фараона Мі-йот і після смерті Аменхотепа зайняв престол, процарював нетривалий час.
Дана версія, здавалося б, цілком підтвердилася в 1951 році, коли єгиптологи-англійці Дж. Семсон і Х. В. Феермен видали великий фрагмент третьої кам’яної плити із зображенням двох фараонів. Від перших двох він відрізнявся тим, що хоча фігури фараонів і не були на цьому уламку плити представлені цілком, зате частково збереглися підписи під зображенням, яких взагалі не було в перших двох пам’ятниках. Перепьолкін: «І чиї ж імена містили ці титла? Аменхотпа IV і Семнех-ке-ре!» Здавалося б, питання про «молодшого фараона» тепер вирішено. Але от невдача: при більш ретельному аналізі виявилося, що «титло Семнех-ке-ре повно безглуздими написаннями, а також зайвими рисками, виїмками, що не пояснити інакше, як пристосуванням нових написань до вже наявних і неповним винищенням колишніх накреслень, що не увійшли до склад нових».
Одним словом, ім’я Семнех-ке-ре могло з’явитися на плиті в результаті пізніших виправлень, а раніше там було ім’я якогось іншого чоловіка. Закрите питання знову стає відкритим і дискусійним… Забігаючи вперед, скажу: «молодшим фараоном» на всіх трьох зображеннях, за версією автора цих рядків, був підліток Мойсей – побічний син фараона Аменхотепа IV!
Головним героєм книги Перепелкина «Таємниця золотої труни» є інший персонаж того цікавого періоду в історії Стародавнього Єгипту: жінка на ім’я Кійа. За версією Перепьолкіна, Кійа була успішною суперницею Нефертіті на кінцевому відрізку царювання Аменхотепа IV, і саме вона, по Перепьолкіну, зображувалася як «молодший фараон»: фаворитка, піднесена на такі висоти, на які до неї не піднімалися і законні дружини фараонів…
Перекажемо історію «золотої труни», бо від неї йде Перепьолкін, розвиваючи свою версію. Труна ця була розкопана в 1907 році в «Долині царів» – місці поховання фараонів на околиці столиці Нє (по-грецьки Фіви). Через 15 років там буде зроблено більш гучне відкриття гробниці фараона Тут-анх-Амуна (Тутанхамона). Але по історичній інтризі гробниці Тутанхамона далеко до «золотої труни». Судіть самі: ця «інтригуюча» труна містилася в гробниці матері Аменхотепа IV цариці Тейе, проте останки людини, поміщеної в ній, ідентифікувалися як останки молодого чоловіка. Так і немає єдиної думки про те, хто ж конкретно був поміщений в «золоту труну». Вважається, що: 1) труну з гробниці Тейе виготовляли не для неї, а для якоїсь іншої людини (швидше за все жінки); 2) труна піддавалася переробці під поховання якоїсь третьої особи (тексти на гробі перебивалися, а передбачуваний мешканець труни був вже не жінка, а чоловік); 3) покладений в цю труну, зрештою, був не той, для кого вона перероблялася, а хтось інший, вже четвертий «персонаж» цієї стародавньої кримінально-детективної історії.
За версією Перепьолкіна, труна спочатку була замовлена для Кії (у шляхетних єгиптян було в звичаї замовляти труну за життя – іноді задовго до фактичної дати смерті). Звідки ж взялося саме це ім’я «Кійа»? Воно було вичитано з текстів на двох глечиках з розкопок в сонцепоклонницькій столиці. Повні написи на глечиках мали таку структуру, в якій єгиптологи угледіли подобу передбачуваного перебитого напису на кришці «золотої труни». Тексти ж на глечиках були перебиті і сповіщали про те, що їх власниця, жінка на ім’я Кійа, була «дружина царьова – улюбленець»! Такий текст вельми спантеличив єгиптологів. Взагалі-то тримати наложниць, крім основної дружини, було в порядку речей у фараонів, але ніхто ніколи не величав їх так: «дружина царьова – улюбленець». Таке величання Кії здається тим більше дивним, якщо згадати, що законною дружиною фараона була незрівнянна Нефертіті.
І все ж, за гіпотезою того ж Перепьолкіна, така чудова дружина потрапила в останній період правління Аменхотепа IV в опалу, а її місце поряд з фараоном зайняла Кійа. Більше того, ця жінка піднялася до такого ступеня, що удостоїлася безпрецедентної честі з’являтися поряд з Аменхотепом IV в наряді «молодшого фараона»! Чи так це було? Але про це вже читайте в нашій наступній статті.
Автор: Валерій Сисоєв.