Легенда про Буса. Продовження.
Спадщина князя Буса не вичерпується завойованими землями. Великим культурним підприємством князя-волхва, про яке можна говорити з впевненістю, була реформа та впорядкування календаря. За календарем Буса, не відаючи того, ми живемо й донині. У цьому неважко переконатися.
Вивчимо діючий нині православний народний календар. Неупереджена людина знає, що багато християнських свят в минулому мали ведичний сенс. Так, після введення християнства день Іллі Пророка витіснив Перунів день, день Різдва Богородиці – Різдво Злати Майї, день Миколи весняного – Ярилин день, і так далі.
Давши нове осмислення старим святам, християни не змінили початкових дат. А ці початкові дати мали очевидний астрологічний зміст. Вони були прив’язані до дат проходження найяскравіших зірок через нульовий зоряний меридіан (напрямок на північ).
Наприклад, зірка Спіка (а-Діви) перетинає О-меридіан через 50 днів після зірки Регул (а-Лева). А тепер звернімося до календаря і з’ясуємо – між якими святами, що проходять під цими знаками, стільки ж днів? Під знаком Діви (Майї) проходить місяць серпень, найбільше свято місяця – Різдво Злати Майї (витіснене Різдвом Богородиці). А під знаком Лева (Дажьбога) проходить місяць червень і найбільше свято місяця – Перунів день (Ільїн день). Але між Ільїним днем і Різдвом Богородиці також 50 днів. Інші свята прив’язані до інших зірок.
Однак нині зірки Спіка і Регул не проходять через О-меридіан у зазначені дні. За минулі століття через прецесії (повільний зсув) земної осі вони відійшли на 1 годину 19,9 кутових хвилин. Знаючи постійну прецесію (за рішенням MAC в 1984 році вона була прийнята рівною 50,29096 кут. сек. в століття), неважко розрахувати (враховуючи деякі поправки), що Спіка проходила через О-меридіан в 360-х роках нашої ери, тобто за князя Буса.
Нас не повинна дивувати точність астрономічних спостережень, що лежать в основі цього календаря. Не слід забувати те, що анти були спадкоємцями культури атлантів, а атланти були великими астрологами. Атлант, згідно з грецькими міфами перший створив карту зоряного неба, тому його зображують несучим на плечах кулю – зоряну сферу. Виходячи з давнього вчення атлантів і грунтуючись на одкровеннях «Зоряної книги Коляди», Бус реформував календар. Всі події «Вед» відзначалися цим календарем.
Вони проживались огнищанами за рік і становили Річне Коло землеробських свят. Всі природні явища, зміна пір року, сезонні зміни погоди пояснювалося бусевим календарем відображенням у Яви того, що відбувається в Наві, у світі богів і духів. Наприклад, кінець зими і настання весни зв’язувалися з тим, що Дажбог відрікся від богині зими Мари і притік до богині весни Живі.
РОЗП’ЯТТЯ В НІЧ СВАРОГА
Амал Вінітарій… повів військо в межі антів. І коли прийшов до них, був переможений у першій сутичці, потім повів себе більш хоробро і короля їх по імені Боза, синів його та 70 шляхетних людей розіп’яв, щоб трупи повішених посилювали страх підкорених (Йордан, «Історія гетів»)
Баксан… був вбитий Готським царем з усіма своїми братами і вісімдесятьма шляхетними нартами. Почувши це, народ віддався розпачу, чоловіки били себе в груди, а жінки рвали волосся на голові, кажучи: «Убито, вбито Даудова вісім синів!..» (Ш. Б. Ногмов, «Історія адигейського народу»).
Настала Ніч Сварога. І ось вже на Русь хвиля за хвилею йдуть іноземці – готи, гуни, герули, елліни, римляни. І прийшов Амал Вінітарій. Він був наступником Германареха. На Русі згідно «Велесової книги», Вінітарія вважали сином Германарехв, але насправді він був лише віддаленим родичем. Ім’я Вінітарій в перекладі означає «переможець венедів», мабуть, він його заслужив у війнах зі слов’янами-венедами.
Згідно адигейської легендою, анти зазнали поразки, бо Бус-Баксан не взяв участі у спільній молитві. А він цього не зробив, тому що розумів неминучість поразки – бо настала Ніч Сварога, боги залишили Русь. І тому Бус розп’ятий, і тому «від стріл не бачити сонця»…
Невідомо, чому Амал Вінітарій застосував таку кару – розп’яття. Адже він був християнином, і це не могло не нагадати йому розп’яття Христа. А може бути, саме тому, що був християнином, і розумів, що робив, і знав, який дух вів його? Згідно адигейських переказів, на батьківщину тіло Буса привезли вісім пар волів. Залишена в живих сестра Буса повеліла звести братові курган на березі річки Етока (притока Подкумка) і спорудила на кургані пам’ятник, зроблений грецькими майстрами («хоча пам’ятник нижче його, але схожість з ним вразило моє серце…» – співала вона, згідно з легендою). Вона ж, щоб увічнити пам’ять брата, повеліла перейменувати річку Альтуд в Баксан.
Ще на початку минулого століття пам’ятник Бусу був добре відомий і перебував на вершині пагорба, вельми шанованого місцевими жителями – кабардинцями і козаками. Ш. Б. Ногмов так описував його: «Пам’ятник являє молодого чоловіка в шитій шапочці і в сукні, схожій по крою на бешмет з поздовжніми строчками… Ноги не зроблені, але нижня частина являє собою стовп з грецьким написом і безліччю фігур, що представляють людей на полюванні за звірами, військові ігри піших і кінних людей і з правого боку сагайдак зі стрілами… У цьому грецькому написі можна багато чого розібрати і, між іншим, ім’я Баксана, а в кінці – рік, який показує, що пам’ятник споруджений в IV столітті…». Страшно подумати, що стало з цим пам’ятником за два останніх століття. Доля його невідома…
А Амала Вінітарія незабаром спіткала кара. Він був вбитий, згідно «Велесової книги», новгородським князем Болоревом, а згідно Йордана, – вождем гунів Баламбером. Вважаю, що це одне і те ж обличчя, просто готи прийняли новгородців за гунів. Русь довго воювала за Кавказ, Кубань з кочовими народами і втратила вихід до Кавказу (Тмутороканське князівство) лише після хазарського і – остаточно – монгольського нашестя.
Автор: А. Асов.