Історія ат-Табарі
Ат-Табарі (839-923), хоча і не був родоначальником мусульманської історіографії, є видатним представником цієї науки. Його «Історія пророків і царів» послужила зразком для наслідування багатьом дослідникам. Ця історична хроніка, що рік за роком розкриває картину життя мусульманського світу перших трьох століть хіджри, отримала своє продовження в працях пізніших авторів; доісламський період представлений в них в численних варіантах і обробках. Всі вони були використані Ібн аль-Атхіром (XIII ст.) в його праці «Завершенність» («аль-Каміл») і Ібн Катхіром (XIV ст.) у творі «Початок і кінець» («аль-Бідава ва-н- ніхайа»).
Ат-Табарі отримав освіту в галузі правознавства, історії та традиціоналістики, а потім, бажаючи розширити свої пізнання, тридцять років мандрував містами й селами Близького Сходу в пошуках кращих вчителів. Його цікавили не тільки історія, вчення Пророка і тлумачення Корану, але і граматика, етика, математика і медицина. Проте популярність він здобув завдяки своєму багатотомному твору «Тафсір», присвяченому саме тлумаченню Корану.
Виникла в результаті еволюції, що почалася з 1 ст. хіджри, його «Історія» систематизувала метод викладу інформації на базі свідчень очевидців, піддаючи їх ретельному аналізу. Ат-Табарі представляє матеріал у строгому хронологічному порядку. У його творі основи загальної історії, закладені ад-Дінаварі в «Довгих оповіданнях» («Акбар ат-Тиван») і аль-Якуби в «Тарік», отримують свій розвиток, набуваючи більш закінчену форму.
«Історія» ат-Табарі охоплює період від створення світу до сучасної авторові епохи. У передмові пояснюється, що книга, по суті справи, являє собою опис історії відносин всього сущого до Бога: послуху і подяки, непокори і бунту. Її перші герої – Іблис (сатана) і Адам з синами, потім їх змінюють пророки і царі. Тут знайшли відображення і біблійна, і греко-римська, і візантійська, і перська традиції.
Ця праця – джерело інформації. Слідуючи обраному ним методу, автор по кожному факту посилається на джерело, завдяки чому ми отримуємо уявлення про стародавні, тепер вже втрачені документи. Як писав Франц Розенталь, в «Історії» ат-Табарі проявилися «скрупульозність і натхненність богослова, точність і любов до порядку юриста і проникливість обізнаного в законах політика».
Автор: Абдесселам Шеддаді.