Де помер Сократ?
Офіційне звинувачення, висунуте проти одного з найбільших філософів давнини Сократа, наголошувало, що він повинен бути покараний за «вигадування нових божеств і за розбещення молоді». Сократ проповідував на вулицях і площах, ставлячи собі за мету боротьбу з софістами і виховання молоді. Він був одним з родоначальників філософської діалектики. Два з половиною тисячоліття тому афінський суд засудив його до смерті, змусивши випити чашу смертоносної цикути. Майбутнім поколінням залишилася докладна розповідь Федона, що оповідає про останні дні Сократа. «А тепер дайте мені, я вмиюся, щоб жінкам після не довелося мити мій труп», – сказав філософ відвідувачам незадовго перед смертю. І після цього, пізно ввечері, прийняв отруту.
Раніше вважали, що Сократ помер на пагорбі недалеко від Акрополя, в тюрмі, яка була розташована в одній з печер. Її і понині можна бачити прямо перед Парфеноном. Однак Юджин Вандерпул, який чверть століття керував розкопками древньої агори біля підніжжя Акрополя, опублікував результати своїх досліджень, які ставлять під сумнів попередні дані про смерть Сократа. За даними Вандерпула, в’язниця знаходилася не під Акрополем, а в центрі агори – головній площі Афін.
Там Вандерпул відкрив масивну споруду з мармуру, розділену на три секції – центральну, з камерами, що виходять в довгий коридор; оточений високими стінами двір і групу допоміжних приміщень для охорони. Вчений дійшов висновку, що це і є афінська в’язниця – десмотіріон. «Вісім камер – це небагато, але для потреб тієї епохи цілком достатньо, – стверджує Вандерпул. – В’язнів тоді довго в тюрмі не тримали. Зазвичай вони перебували там в очікуванні вироку або відсиджували деякий час за несплату штрафу».
Але, можливо, більш вагомим доказом гіпотези Вандерпула стала знахідка в десмотіріоні тринадцяти флакончиків з кераміки і скла, кожен заввишки чотири сантиметри. Ємність їх цілком достатня для смертельної дози отрути.
Крім того, у в’язниці виявлена мармурова статуетка Сократа. Як потрапила вона сюди – невідомо, але Вандерпул вважає, що її зберігав один з наглядачів Сократа як пам’ять про незвичайного в’язня. Вона могла також належати кому-небудь з ув’язнених, засудженому, подібно до Сократа, на смерть.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.