Амеріго Веспуччі: відкриття і біографія видатного мандрівника

Особистість видатного флорентійського мореплавця Амеріго Веспуччі примітна, перш за все, тим, що це саме він «відібрав славу у Колумба». Якщо Колумб «відкрив» Америку для Європи (хоча він був далеко не першим європейцем, чия нога ступила на американський континент, про що ми не раз писали), але саме після його плавання інші кораблі з іспанськими, потім португальськими, французькими, англійськими, голландськими моряками рушили до «Нового світу». Але, на жаль, Колумб так до кінця своїх днів не зрозумів, що потрапив на новий досі невідомий європейцям континент, будучи впевнений, що плавав до Індії. Саме Амеріго, який більш ретельно вивчив нові землі, зрозумів і довів усім, що Колумб таки не знайшов «короткий шлях до Індії», а замість цього потрапив на абсолютно новий материк, який на честь Амеріго, (а не Колумба) і назвали «Америкою».

Що відкрив Амеріго Веспуччі

Амеріго брав участь у трьох великих експедиціях до Південної Америки, в ході яких він ретельно вивчив східне узбережжя південноамериканського континенту, свої географічні вишукування він ретельно наносив на карти. Крім важливої картографічної діяльності він вивчив і блискуче описав побут та звичаї місцевих індіанців. Згодом його рукописи стали свого роду бестселером в Європі XVI-XVII століть.

Серед важливих географічних відкриттів зроблених Амеріго можна виділити наступні:

• Він відкрив гирло найповноводнішої в світі річки Амазонки.
• Відкрив півострова Гуахіра і Парагуана.
• Лагуну Муракайбо.
• Острів Тринідад.
• Гвіанську течію.

І зрозуміло найбільш значущим відкриттям Амеріго Веспуччі звичайно ж є те, що він зміг довести всій Європі, що землі, до яких вони плавали – не частина Азії, а абсолютно новий континент.

Коротка біографія

За твердженням сучасників Амеріго Веспуччі (1454-1512) був дуже освіченою людиною, також чесним, надійним і неймовірно працьовитим (напевно без останньої якості він не зробив би стільки відкриттів і досліджень). Також він володів кількома спеціальностями, знав кілька мов (італійська, іспанська, і, зрозуміло, латинь, яка була як сьогодні англійська – міжнародною мовою всіх вчених мужів середньовічної Європи), захоплювався різними науками. Причому не просто захоплювався, а показував значні успіхи у фізиці, астрономії, морехідній справі і, звичайно ж, географії. Крім цього він був відмінним картографом.

Статуя Амеріго Веспуччі.

Але з чого все починалося, адже він не відразу став тим, ким став.

Сім’я

Амеріго Веспуччі народився 9 березня 1491 року в італійському місті Флоренція в родині небагатій, але дворянській. Цікаво, що жив Амеріго в один час і в одному місті з багатьма видатними діячами епохи Відродження: Леонардо да Вінчі, Мікеланджело Буонароті ходили по тих же вулицях що і наш герой. Можливо, що вони навіть були знайомі…

Це цікаво: при народженні батьки дали йому ім’я – Альберіго. Звідки тоді взявся Амеріго? Це результат спотворення оригінального імені в перекладах німецького вченого Вальдзеемюллера. З тих пір всі стали називати його Амеріго, хоча справжнє ім’я нашого героя таки Альберіго (а Америку слід було тоді б назвати Альберігою).

Батько хлопчика Анастазіо Веспуччі був нотаріусом Флорентійської республіки, про матір Лізабетте ді Джовані Міні відомо дуже мало. Також він був молодшим в сім’ї, і крім цього мав двох старших братів, один з них був вченим в Пізанському університеті, а другий успішно купцем, що займався морською торгівлею в Сирії.

Освіта та ранні роки

Дядьком юного Амеріго був такий собі Антоніо Веспучі, вчений домініканський чернець. Він то і прищепив хлопчикові любов до астрономії і мовам. З його допомогою Амеріго досконало опанував латиною. Крім цього він захопився різними науками, особливо астрономією і фізикою. Завдяки своїм знанням і гострому розуму юнакові вдалося в 1470 році вступити до університету міста Піза.

До двадцяти років він став володарем наукового ступеня магістра в галузі права і вступив на роботу до свого ще одного дядька Гвідо Веспуччі, який в той час був послом Флорентійської республіки у Франції. Дядько потребував гарного клерка.

У Парижі юний Амеріго оволодів новою на той час технологією бухгалтерського обліку – методом Луки Пачолі, який придумав подвійний запис в бухгалтерії і горезвісні дебет з кредитом. Тяга до пізнання всього нового, гострий розум, допитливість, працьовитість і старанність допомогли побудувати здібному молодому чоловіку непогану кар’єру. І ось вже у віці 26 років він отримує запрошення попрацювати на сім’ю Медічі, які були одними з найбагатших і впливових людей в Європі.

Медичі для Амеріго стали не тільки работодавцями, правителями Флоренції, а й близькими людьми, він був у дружніх відносинах з Лоренцо Медічі, як і його братом Джуліано Медічі. Останній загинув під час заколоту, коли інше впливове Флорентійське сімейство Пацци намагалося повалити Медичі.

Після смерті друга Амеріго залишає Флоренцію і відправляється спершу в Париж, а потім в Севілью, де представляє інтереси Медичі в морській торгівлі. Медичі активно займалися міжнародною торгівлею, що була важливою частиною добробуту як їх самих, так і Флорентійської республіки. Не дивно, що перебуваючи в постійних пошуках нових ринків, вони з завзято фінансували морські експедиції, в тому числі для пошуків і досліджень нових земель.

Мандрівки

У Севільї Амеріго познайомився зі своїм земляком, відомим на той час флорентійським меценатом Даното Берарді, який свого часу фінансував, в тому числі експедиції Колумба. Крім цього Амеріго познайомився і з самим Христофором Колумбом і навіть допомагав йому збирати гроші для його другої, а потім третьої експедиції.

Після смерті Берарді в 1495 році саме Амеріго залишається завідувати всіма фінансовими справами його торгової компанії. А з 1498 року він активно спонсорує нові морські експедиції до далеких невідомих берегів, платить зарплату морякам, купує провіант. Будучи на той час вже в зрілому 45-річному віці він сам починає марити тими далекими берегами, куди то і діло споряджає чергову експедицію. І ось в один прекрасний момент він вирішує залишити свій «офісний» кабінет, щоб самому відправиться назустріч пригодам, а заодно особисто познайомиться з недавно відкритою частиною світу.

У 1499 році він споряджає експедицію з трьох кораблів, два з яких комплектуються повністю за його рахунок, і відправляється в якості штурмана в свою першу морську подорож в «Новий Світ».

Серед істориків немає згоди, чому успішний фінансист раптом вирішив настільки різко змінити свій життєвий уклад. Одні вважають, що, незважаючи на те, що він був успішним фінансистом, сам він жив бідно, і таким чином хотів поліпшити свій матеріальний стан. Але ця точка зору погано узгоджується з тим фактом, що він сам за свій рахунок спорядив два кораблі з трьох для експедиції.

Інша точка зору куди більш правдоподібна, вона говорить, що до свого зрілого віку Амеріго накопичив чимале багатство і міг дозволити собі нарешті відпочити від справ фінансових і рутинних, відправившись на «зустріч з невідомим».

Є і третя точка зору, згідно з якою він відправився в експедицію саме за дорученням сім’ї Медичі, які хотіли проконтролювати, яким чином витрачаються вкладені ними в мореплавання чималі гроші. А заодно переконається, що відкриття нових земель точно не обман з метою просто виманити побільше грошей з багатих гаманців. Тобто він був свого роду ревізором, завданням якого було переконатися, що нові землі не вигадка моряків.

Перша подорож

У першій експедиції (1499-1500) як ми написали вище Амеріго був на посаді штурмана, в той час як командував кораблями адмірал Алонсо Охеда. Влітку 1499 кораблі прибули до берегів сучасної Бразилії, кинувши якоря біля бухти Ояпоки. Моряки сіли в човни по шість чоловік і спробували висадитися на березі. Амеріго вперше побачив справжній тропічний ліс, точніше це були джунглі, його вразила пишність місцевої природи, велич величезних дерев, густі лісові зарості. Але зійти на берег морякам так і не вдалося, вони повернулися на кораблі, і стали плисти вздовж берега в південно-східному напрямку поки не досягли гирла величезної річки…

Ця річка – була великою Амазонкою, найбільшою річкою в світі. Кораблі Амеріго пливли вгору по Амазонці протягом двох днів, роблячи спроби висадитися на берег, але густі джунглі не давали такої можливості. Проте, моряки переконалися, що територія населена. Амеріго був вражений різноманітністю птахів, їх дивним оперенням, а надзвичайний пташиний спів і аромати тропічного лісу створювали ілюзію раю.

Потім кораблі повернулися з Амазонки і знову попливли уздовж узбережжя в сторону, поки не дісталися до бухти Сан Маркос. Подальшому їх просуванню завадила сильна зустрічна Гвіанська течія. Вона змусило їх повернути назад на північ, і ось кораблі досягли острова Тринідад. Висадившись з групою моряків на острові, він вперше зустрівся з місцевими жителями. Аборигени радо прийняли білих прибульців, забезпечили їх продовольством, показали своє село в глибині острова. Весь цей час мандрівник робив замальовки індіанців, описав, що вони середнього зросту, мають жовто-коричневу шкіру і ходять повністю оголеними.

На жаль довірливість індіанців зіграла їм не на користь, частина індіанців була захоплена моряками і привезена в Європу в якості рабів.

Друга подорож (1501-1502)

У 1501-1502 роках відбулася друга подорож Амеріго Веспуччі в Америку. Цього разу експедиція відбулася під португальськими вітрилами. У складі експедиції адмірала Гонсалу Куелью наш герой виконував функції астронома, картографа, історіографа та навігатора. Ця експедиція як і минула складалася з трьох кораблів.

У серпні 1501 року кораблі підійшли до узбережжя сучасної Бразилії і стали рухатися на південь уздовж нього. 1 січня 1502 року ними була відкрита бухта Гуанабара, яка зараз відома як місто Ріо-де-Жанейро.

В ході цієї експедиції було досліджено понад 2000 км узбережжя Південної Америки, і стало очевидно, що земля і далі тягнеться в одному напрямку. Цей факт, ймовірно, приніс перші сумніви в те, що це територія Азії.

Третя подорож (1503-1504)

В ході третьої подорожі Амеріго Веспуччі командував каравелою, в той час як сама експедиція складалася аж з шести човнів під командуванням португальського адмірала Гонсалу Куелью, і була найбільшою з подібних експедицій.

В ході цієї подорожі були зроблені важливі відкриття:

• У серпні 1503 року моряки виявили Острів Вознесіння, біля якого раніше затонув один з кораблів, а три пропали безвісти.
• Морякам під командуванням Амеріго Веспуччі таки вдалося висадитися на сушу і проникнути вглиб континенту на 200 кілометрів.
• Вперше на Американському континенті був побудований дерев’яний форт, в якому залишилося 24 моряка, по суті, з нього почалася колонізація нового континенту.
• І найважливіше, ретельно вивчивши новий материк Амеріго Веспучі прийшов до висновку що це все-таки ні яка не Азія, а абсолютно нова частина світу. Яку він пропонував називати «Новим світом».

Чому його називають «другим Колумбом»

Напевно, тому, що він відправився слідом за ним, практично по їм прокладеному маршруту. Але якщо перший саме проклав маршрут, то другий поширив звістку про новий материк в Європі того часу, і тому його заслуга у «відкритті Нового світу» не менша.

Хто ж дійсно відкрив Америку

Суперечка серед істориків з цього приводу йде і зараз. Насправді Америку відкривали неодноразово. Є гіпотеза, що першими там могли бути ще фінікійці, які славилися в стародавні часи своїм мореплавним мистецтвом, але точних даних немає. А ось в середні віки з європейців на Американському континенті побував вікінг Ерік Рудий. Більш того, вікінги навіть заснували свої поселення в Гренландії, яка в той час була не такою холодною. Потім на Американському континенті побував Генрі Сінклер, шотландський граф Оркні в 1398 році (про його дивовижному маловідому подорож у нас є окрема стаття, переходьте за посиланням). І нарешті, Христофор Колумб і його більш молодий сучасник Амеріго Веспуччі. І якщо після плавань Еріка Рудого та Генрі Сінклера Європа так і не дізналася про новий континент (або не була ще готова дізнатися), то після Колумба і Амеріго історія Старого світу і Нового назавжди переплелася…

Рекомендована література та корисні посилання

• Цвейг Стефан, «Америго. Повесть об одной исторической ошибке».
• Бандини, «Vita е lettere di A. Vespucci» (Флоренция, 1745);
• Ирвинг, «The life and voyages of Columbus» (4 т., Лондон, 1828 — 30; немецкий перевод, Франкф., 1828);
• Сантарем, «RecherchessurA. Vespucci» (Пар., 1842);
• Кустманн, «Die Entdeckung Amerikas nach den altesten Quellen» (Мюнх., 1859);

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Історичний сайт Мандрівки часом