Звідки прийшли пасхальці
Широкій публіці відома гіпотеза знаменитого норвезького мандрівника і вченого Тура Хейєрдала, який стверджує, що першопоселенцями острова Пасхи в III столітті були вихідці з Південної Америки і лише приблизно в XII столітті острів був завойований прибулими сюди полінезійцями. На доказ того, що така величезна відстань могла бути подолана далекими предками сучасних індіанців, він організував плавання через Тихий океан на бальсовому плоту «Кон-Тікі», яке увійшло в історію.
На користь гіпотези Хейєрдала говорять і багато рис культури остров’ян. Так, знамениті кам’яні ідоли і знаряддя з каменю, знайдені на острові Пасхи, дуже нагадують ті, що виявлені вченими в деяких районах західної частини Південної Америки, а ось в Полінезії нічого подібного немає. Аналіз фізичного складу та мови пасхальців свідчить приблизно про те ж. Нарешті, не можна скидати з рахунків і те, що навіть сьогодні остров’яни поділяють своїх одноплемінників на «довговухих», чиї предки, згідно з легендою, прийшли зі сходу, тобто з Америки, і на «короткоухих», що з’явилися з північного заходу, – найімовірніше за все, з Маркізьких островів.
І все-таки серед антропологів далеко не всі були згодні з гіпотезою «якогось мандрівника» Хейєрдала. Надто вже «єретичною» представлялася багатьом з них думка, що люди кам’яного віку, які не знали, скажімо, не тільки писемності, але ні колеса, ні заліза, могли пуститися в мандри завдовжки мало не всі чотири тисячі кілометрів по невідомим просторам Великого океану.
Як вони примудрилися вижити, перенести шторми, подолати рифи і прибій, як, нарешті, не втратили один одного плоти, адже «екіпаж» цих плотів навряд чи міг дати таке численне потомство.
Відповідь на всі ці питання і понині нелегка. Адже навіть до 1722 року, коли острів Пасхи (аборигени звали його Рапа-Нуї, що означає Пуп Землі) був відкритий голландськими мореплавцями, практично безписемні люди могли давно забути своє справжнє походження. Та тут ще братовбивча війна, в результаті якої населення до прибуття Джеймса Кука в 1774 році становило вже менше тисячі осіб, і їм, здавалося б, уже не до історії свого народу. Ну, а шістсот гігантських ідолів, здебільшого повалених зі своїх п’єдесталів, продовжували зберігати загадкове мовчання, не бажаючи розповісти нічого про те, хто, коли, як і навіщо їх спорудив.
Однак спроби розкрити цю таємницю тривають донині. Останню з них зробили американський антрополог Джордж У. Гілл з університету Вайомінг в Ларамі та місцевий житель археолог Сергіо Ропу Хаоа. Вони провели розкопки дев’ятнадцяти поховань, розташованих в різних частинах острова. Частина вивчених ними 308 людських скелетів була взята з печер, частина – з ритуальних кладовищ під гігантськими статуями.
Хоча аналіз ще не закінчений, попередні його результати вже відомі. Так, переважна більшість вивчених чоловічих черепів володіє великими розмірами, важкими, грубими формами і великою видовженістю, що свідчить швидше на користь полінезійського походження.
Серед частини кісток, узятих в різних місць поховання, помітні певні загальні тонкі генетичні особливості. Так, в колінній чашечці деяких з них відсутня одна з дрібних кісток. Мабуть, це результат родинного розвитку на підставі загальної генетичної риси. У інших виявлений «зайвий» черепний шов.
Спрямований в Перу аспірант-антрополог веде тепер там пошуки останків людей, що населяли в доісторичні часи прибережну область цієї країни, звідки могли піти перші поселенці острова Пасхи. Якщо серед них будуть виявлені скелети з аналогічними особливостями, це стане важливим аргументом на користь гіпотези Т. Хейєрдала.
Вікова ізоляція острова Пасхи, самого віддаленого від континентів куточка Землі, йде до кінця, і вченим слід вивчити всі свідчення минулого, поки не пізно.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.