Жінка у середньовічній Монголії. Частина перша.
Добрих чоловіків можна пізнати по добрих жінках. (Чінгісхан).
Віддавна заселюють Монголію хижацькі племена мандрівних народів. Не раз у своїх мандрівках, шукаючи кращих пасовиськ для своєї худоби, одинокого свого багатства, починали ці народи жорстокі війни між собою. Не раз також об’єднувалися вони в грізні держави, які щоправда розпадались так само швидко як і народжувались, але за недовгий час свого існування тримали в страху (а то й просто жаху) не лише народи середньої Азії, але бувало завойовували й цілу Азію, та навіть європейські землі.
Таку державу створили наприклад ще у III столітті перед Христом Гун-ну (Гунни), які своєю появою в Європі мали неабиякий вплив на культурне життя європейських народів. Давній переказ розповідає, що в Монголії народився від бурого вовка та сизої лані предок славно відомого Темучіна. В кінці XII століття Темучін об’єднав монгольські племена і створив міцну державу, страшну своєю військовою силою та войовничими апетитами. Ми знаємо його під іменем Чінісхана. Чінгісханові підлягали Сибір та Китай, Туркестан, Ірак, Бухара і багато інших земель, а у 1224 році війська Чінгісхана напали й на Київську Русь.
Чінгіз-Ханове панування, а пізніше його синів, було найбільш блискучою добою в історії монгольських народів. Об’єднати й панувати над такою кількістю народів міг тільки Чінгіз-Хан завдяки твердій військовій організації, яку він завів у своїй армії.
Перед Чінгіз-Ханом окремі монгольські племена керувались в житті своїми місцевими звичаями. Об’єднання монгольських племен спричинило до заведення загально-монгольського права, побудованого на місцевому звичаєвому праві. Творцем цього першого писаного монгольського кодексу вважають, звичайно самого Чінгісхана, якому взагалі надають якостей не лише великого переможця та завойовника, але й мудрого, державного мужа.
Історик того часу, майже Чінгісханів сучасник, перс Рашід-Еддін, пише, що після великих перемог над ворогами, Чінгісхан скликав у 1206 році «велике зібрання і в подяку за велику благодать (перемогу), повелів добрі й міцні накази (асаки) і сів на ханський престол».
Аса, асак — по монгольські значить закон. Очевидно, аса було закріпленням та об’єднанням тодішніх законів монгольського звичаєвого права. Аса Чінгісхана, а також і деякі його повчання, що збереглися до нашого часу, свідчать про дійсно велику мудрість цього дикого завойовника. Так, між іншим, аса забороняє брехню, крадіжку, зраду, навчає шанувати старших та жебраків, милувати країни, які добровільно скорилися переможцям, звільняти їх від податків, шанувати храми присвячені Богові та слуг його (причому незалежно від релігії, чи то мусульманська мечеть, чи християнська церква, чи єврейська синагога).
Що ж торкається жінок, то сказав Чінгісхан: „Чоловік не є сонцем, щоб бути одразу у всіх місцях перед людьми. Жінка мусить, коли чоловік на полюванні чи на війні, тримати дім у чистоті та порядку так, що коли прийде в дім посланець чи гість і вона приправить добру страву і гостеві нічого не буде бракувати, тоді зробить чоловікові добру славу і возвисить ім’я його на зборах. Добрих чоловіків можна пізнати по добрих жінках. Коли-ж жінка буде дурна й недоладна, без розуму та порядку, видно по ній глупоту її чоловіка. Бо відоме прислів’я: в домі все подібне до господаря”.
Чінгісхан дивиться на жінку, як на помічницю чоловіка, як на представницю його дому. Коли жінки товаришать чоловікам на війні, то по Чінґісхановому наказу мусять виконувати всі обов’язки чоловіків та як чоловіки, приймають участь у бою.
Автор: Олена Рейтер.