Загадкові письмена в долині Інду
У давнину через долину Інду проходили шляхи міграції з Центральної та Західної Азії до Індії. Тут, у цій долині, людина створила одну з найбільших цивілізацій. Все той же Інд протікає по території нинішнього Пакистану, і це накладає на молоду державу відбиток глибокої давнини. Перші міські поселення в долині Інду виникли в ту ж епоху, коли складалися схожі цивілізації на берегах Нілу і в межиріччі Тигру та Євфрату. Розвиток міст став можливим завдяки досягненням матеріальної культури в бронзовому віці – вони дозволили вирощувати в річкових долинах урожай, достатній, щоб прогодувати все зростаюче населення. Це сприяло розвитку торгівлі із заморськими країнами та встановлення контактів з віддаленими землями. В результаті в кожному з трьох районів виникла своя особлива система письма, але в їх найбільш ранніх формах було чимало спільного – то були зображення предметів, спільних для трьох цивілізацій.
Таке малюнкове письмо (піктографія) читається інакше, ніж наше буквене. Для розуміння його необхідно, щоб з кожним малюнком (піктографією) асоціювалося одне певне значення. В процесі спрощення малюнок був зведений до контуру; поняття стали передаватися спрощеними символами. Саме так, прагнучи зробити символи зрозумілими іншим людям, людина прийшла до ідеографічного письма. Цей процес спрощення письма йшов по-різному в кожній з трьох цивілізацій.
У кожній з них існувала своя мова, і тому ідеограми їх були позначенням слів відповідної мови. Так спрощені малюнки стали співвідноситися зі звуками мови. Наступний крок у розвитку письма – людина стала висловлювати знаками письма не тільки видимі об’єкти, але і звуки. З часом малюнки, по суті, втратили свій реальний зоровий образ і сенс. Вони були зведені до символів і стали асоціюватися зі звуками.
Кожна з трьох великих цивілізацій йшла в цьому відношенні своїм особливим шляхом. У Єгипті була розроблена ієрогліфічна система письма, в Месопотамії – клинопис, а ось письмо долини Інду і далі залишається загадкою, над вирішенням якої б’ються вчені.
Писемність забутих цивілізацій потребує дешифрування. Її можна провести, або встановивши значення символів (і тоді ми дізнаємося відповідні їм слова), або розпізнавши в письмі звуки якоїсь відомої нам мови і, нарешті, встановивши відповідність між словами та звуками.
Такий метод виявився можливим для дешифрування ієрогліфів і клинопису завдяки тому, що були виявлені написи, виконані в двох-трьох системах письма або на двох-трьох мовах (двомовні або тримовні); в результаті вчені змогли співвіднести знаки зі звуками, а потім розшифрувати ці стародавні системи письма.
Розеттський камінь з написом грецькою мовою і на давньоєгипетській мові (демотичними та ієрогліфічними знаками) допоміг розкрити таємницю давньоєгипетських ієрогліфів. Але для письма долини Інду такий «Розеттський камінь» поки не знайдений. Проте вчені продовжують дослідження в цій області. Повинен бути якийсь інший метод, який дасть можливість розшифрувати невідомі системи письма. Адже, врешті-решт, символи – породження людського розуму, і створюються вони в конкретному контексті. Тому якщо ми досконально вивчимо «культурний контекст», якщо зуміємо розпізнати в ньому символи і встановити їх значення, то опинимося на шляху, який може привести до дешифрування забутої системи письма.
Можна взятися за вирішення завдання і по-іншому. Серед безлічі сучасних мов світу є взаємопов’язані одна з одною мови, що утворюють лінгвістичну групу, яка в свою чергу входить в ту чи іншу мовну сім’ю. Мови однієї сім’ї відрізняються своєрідністю лінгвістичної характеристики слів.
Якщо писемність долини Інду використовувалася однією з мов, що належать до будь-якої зі збережених мовних груп, то, вивчивши особливості їх звукового ладу, вловивши характер моделей, за якими вони змінюються, можна потім «накласти» ці звукові моделі на систему стародавньої писемності і спробувати визначити, чи узгоджується вона з тієї чи іншою мовною сім’єю.
Безсумнівно, це складний метод, але можна сподіватися, що комп’ютери допоможуть знайти рішення проблеми. Втім, машина працює лише над завданнями, які розробляє для неї людина, тому нам, насамперед, треба ґрунтовно вивчити проблему.
Поки не вдалося виявити жодного довгого напису, що відноситься до цивілізації долини Інду, знайдені тільки короткі. В основному вони вигравірувані на печатках, але іноді це написи на клеймах, бронзових табличках, керамічних виробах. Печатка як би «негатив» напису, і тому читати слідує її відбиток.
Зазвичай на печатці є зображення тварини (бика, слона, тигра, єдинорога і т. д.) та короткий (від одного до трьох рядків) напис, розташований, як правило, у верхній її частині.
Голова тварини завжди звернена вправо; звідси був зроблений висновок, що написи читаються справа наліво.
Деякі знаки письма долини Інду розшифровуються легко. Це короткі чи довгі, від 1 до 12 вертикальні риски. Передбачається, що вони позначають числа. Але чи тільки числа? Рисочки зустрічаються в різних поєднаннях до і після інших символів, і це наводить на думку, що вони позначають склади.
Одні вчені вважають, що короткі написи на печатках лише імена і звання їх власників, які використовували печатки з метою запевнити справжність документа або ж в якості торгового клейма на стосах бавовни і на тюках інших товарів, які йшли в обмін на товари з далеких і ближніх земель.
Така інтерпретація заснована на схожості цих написів з написанням титулів і звань древніх єгиптян. Вдалося також встановити схожість між знаками в цих написах і в написах на табличках, знайдених в таких віддалених від долини Інду районах, як острів Пасхи в Тихому океані, а також на табличках з хеттським ієрогліфічним письмом.
Однак немає жодних доказів того, що схожі знаки в системах письма різних цивілізацій відповідають одним і тим же звукам. Тому важливо спершу дослідити систему письма долини Інду, а вже потім з’ясовувати, чи можна віднести її до тієї чи іншої мовної групи.
Можливий і інший метод: визначити, до якої лінгвістичної групи може бути віднесена мова народу, що населяв в ті часи долину Інду. Саме з цієї точки зору були ретельно проаналізовані три мовні групи: індоарійська, мунда (прото-аустрія-азіатська) та дравідійська.
Індоарійська група відпадає з історичних причин: арії з’явилися в цьому районі вже після загибелі цієї цивілізації. Деякі вчені все ж намагалися зв’язати їх між собою. Інші намагалися встановити зв’язок між письмом долини Інду і значно більш пізньою системою індійського письма «брахми». Однак ці дослідження не дали ніяких результатів, як і спроби пов’язати письмо долини Інду з мовною групою мунда, які виявилися неспроможними з причин культурного та лінгвістичного характеру.
Що стосується дравідійських мов (брагуї, на якій і зараз говорять у центральному Белуджистані, є їх гілкою), то, як відомо, вони були поширені в цьому районі до приходу аріїв, і тут відкривається можливість для пошуку. Однак немає даних, що свідчать про поширення цивілізації долини Інду на основну частину Південної Індії, де зараз говорять на дравідійських мовах.
Але найважче – визначити конкретну форму дравідійської мови, якою могло говорити населення долини Інду в той період. Зараз всі зусилля зосереджені на тому, щоб відновити цю мову і з її допомогою розшифрувати письмо долини Інду.
Тим часом нові розкопки в Пакистані, південному Афганістані і Туркменії показують, що в бронзовому віці спілкування між народами, що населяли ці райони, було більш інтенсивним, ніж передбачалося раніше. Ряд інших обставин також наводить на думку, що питання про те, якою ж мовою говорило населення долини Інду близько 5000 років тому, можливо, вдасться вирішити шляхом вивчення алтайської лінгвістичної групи.
Щоб усвідомити собі структуру письма долини Інду, вчені кілька разів пробували розглянути в сукупності всі наявні написи, розташувати їх в певному порядку, встановити точне число відомих символів, визначити початковий і кінцевий знаки і простежити, як змінюються знаки певної форми.
В результаті останньої такої роботи, виконаної Аско Парполі і його колегами, фінськими вченими в Скандинавському інституті вивчення Азії (Копенгаген), вдалося зосередити весь матеріал в одному місці і за допомогою комп’ютерів розташувати його у відповідному порядку. У такому вигляді він може бути успішно використаний тими, хто візьметься за дешифрування письма долини Інду. Група фінських вчених ретельно проаналізувала мови письма долини Інду і спробувала розшифрувати їх, прийнявши за основу дравідійські мови.
Загальне число знаків, встановлене Аско Парполи і його співробітниками, – 396. Одні з них легко розпізнавані, як, наприклад, знак людини, тварини, птахи, риби, комахи. Інші взяті з місцевої флори – позначають письмо Піпа, священного дерева, його квітку і, можливо, саме дерево, є також знак гриба. Деякі символи позначають предмети (лук і стрілу, мережу для лову креветок, віз на колесах), але більшість з них – просто лінії або геометричні фігури.
Знаки діляться на два типи: модифікація одних досягається тим, що вони використовуються в різних поєднаннях, модифікація інших – додаванням рисок. У чому суть цих двох способів модифікації, поки встановити не вдалося. Передбачається, що вони змінюють зміст первісного знака таким же чином, як граматичні афікси, що приєднуються до слів у мовах алтайської і дравідійської груп.
Мови такого ладу належать до аглютинативного типу. Якщо до цього типу належить і мова цивілізації долини Інду, то її можна проаналізувати і зробити класифікацію символів, виявивши основні знаки та афікси. Афікси дадуть можливість зрозуміти, як утворюються граматичні форми і похідні слів. А якщо це буде встановлено, можна буде співвіднести дану систему письма з певною мовною групою. Але поки цей останній етап класифікації системи письма долини Інду не було здійснено.
Відсутність довгих написів, висхідних до цієї цивілізації, не повинна бути перешкодою для дешифрування. Бути може, хто-небудь з вчених у віддаленому куточку Південної Америки, Африки чи Китаю присвятить себе вирішенню цього завдання і проведе аналітичну роботу, яка допоможе нам відкрити таємницю письма долини Інду.
Автор: Ахмад Хасан Дані.