Як були відкриті піраміди
Нова історія пірамід почалася в нову еру. Коли, перемігши візантійців, в 642 році до Єгипту прийшли араби, а з ними – ціла епоха, піраміди вже стояли пам’ятниками глибокої давнини. Над ними «попрацювали» грабіжники; запустіння і занепад єгипетської культури, а головне – час довершили справу. Так що арабські історики, не маючи достовірних відомостей на зрозумілій мові, могли покладатися тільки на власну фантазію. Фантазія у них була багата, і в своїх творах про піраміди вони недалеко пішли від творців пізніших казок «Тисячі і однієї ночі».
Безліч людей приходило до пірамід. Не злічити, скільки їх було – завойовників і авантюристів, пересічних грабіжників і цивілізованих мародерів, які переправляли безцінні скарби давньоєгипетської культури в європейські музеї та приватні колекції. Вчених і безумців, мандрівників і військових розвідників.
Ось, наприклад, багдадський халіф аль-Мамун, син легендарного Харуна ар-Рашида. Грунтуючись на «достовірних свідоцтвах» своїх співвітчизників, які стверджували, ніби всередині пірамід заховані незліченні скарби фараонів, аль-Мамун методично обшукав одну піраміду за одною. Подекуди він дійсно знаходив замасковані входи, але частіше вінценосний шукач скарбів користувався киркою і тараном…
Першим європейцем нового часу, який побував всередині піраміди і залишив докладний звіт про свою подорож, був професор Сорбонни П’єр Белон (Беллона). У 1553 році він в деталях описав всі три піраміди в Гізі. А в 1646 році була видана перша наукова праця «Пірамідографія, або Міркування про піраміди в Єгипті» професора астрономії Оксфордського університету Джона Грівса.
В мерехтінні осіб – арабів, англійців, французів, німців, італійців – ми помічаємо і «русо туристо». Російський народ – купці, ченці, прочани – заглядали в Єгипет часто: вельми близько розташовувалися святі місця, і серед них головне – Єрусалим. Хоча першим в письмових джерелах згадав піраміди не російський, а український мандрівник (тут ми москалів випередили), а саме київський інок Варсонофій, який вчинив подорож країнами Сходу на початку 60-х років XV століття: «Житниці Йосипа прекрасного в Заріччі за Нілом противу Старово Місюра (Каїра)». Про «житниці» писав і казанський купець Василь Гагара, що був в Єгипті у 1635 році: «Так в Єгипті Старому стоять 12 житниць кам’яних, а є житниць по двору, а інші є і з Кремль, а без покрівель, а в них сиплють пшеницю і ячмінь, а дощу не буває ні зимою, ні влітку, а поставлення ті піл царя Фараона; і з тих житниць Миколая не пережаетца пшениця і ячмінь, бо місця хлібородні…».
Довгий час цікавість європейців не простягалася далі пірамід в Гізі. Але ось в середині XVIII століття англієць Річард Покок, юрист, який змінив суддівську мантію на дорожній одяг мандрівника, відкрив багато раніше невідомі піраміди, і серед них – найдавнішу, ступінчасту піраміду Джосера.
Британський розвідник полковник Віз, в «дослідженнях» пірамід не гребував динамітом, авантюрист і шукач скарбів Джованні Бельцони, прозваний сучасниками «шакалом в гробницях фараонів» (він, до речі, першим проник в піраміду Хафра), – перелік осіб, яких притягували до себе загадкові піраміди, можна продовжувати до нескінченності. Але ось, нарешті, прийшли єгиптологи – вчені, які поставили перед собою мету не тільки описати, але й розговорити мовчазні протягом тисячоліть гробниці.
«Біля витоків єгиптології стояли три людини: один імператор, один художник і один філолог. Імператор з 387000 солдатів і 175 вченими, художник з безліччю найрізноманітніших талантів, філолог, який прекрасно знає мертві мови і неймовірно завзятий. Всі троє … за випадковим збігом обставин були французи». Це Наполеон Бонапарт, Домінік Денон і Жан Франсуа Шампольон.
Першого і третього, мабуть, не потрібно представляти читачеві. Народження єгиптології дійсно пов’язано з ім’ям Наполеона – він заснував авторитетну Єгипетську комісію; Шампольон вперше розгадав давню мову ієрогліфів. А от про вельможу і небезталанного художника Денона відомо не в приклад менше, хоча його складна доля цілком могла б надихнути якогось письменника на створення авантюрного роману.
Несподівано для себе захопившись Давнім Єгиптом, Денон не тільки переписав і каталогізував всі пам’ятники, які зустрілися йому в подорожі, а й замалював їх, представивши тодішній освіченій Європі світ єгипетської культури в образах. Про все це, а також про значно більш пізні знахідки – знаменита гробниця Тутанхамона з їх числа – написано сотні серйозних і розважальних книг. Але нам важливо відзначити ось що: варто було пірамідам заговорити, як в тіні науки єгиптології несподівано забив спочатку боязкий, а потім стрімкий фонтан найнеймовірніших ідей і гіпотез – одна сенсаційніша іншої. Народилася так звана пірамідологія. Але про це вже читайте в нашій наступній статті.
Автор: В. Г.