Відкриття в бібліотеці
Кажуть, що у стародавніх греків, був прилад, здатний передбачати бурі. Вважається, що Платон в одній зі своїх робіт більш докладно говорить про Атлантиду, ніж у збережених до нас уривках. За непрямими даними можна припускати, що Аристофан написав в чотири рази більше комедій, ніж зараз прийнято вважати. Смутні повідомлення римських хроністів натякають на те, що Архімед створював якісь дуже грізні види зброї, які монтувалися на кораблі з броньовою обшивкою; честь створення її приписують собі англійські винахідники XIX століття. Все це ми могли б знати з достатньою часткою вірогідності, якби збереглися всі скарби знаменитої Олександрійської бібліотеки.
Птолемеї, правителі Єгипту після його завоювання Олександром Македонським, протягом декількох століть збирали рукописи з усього античного світу. Збирали вони в своїй столиці і вчених, що створювали там нові праці з історії, мовознавства, філософії, механіки, фізики. У кращому випадку ми тепер знаємо заголовки цих праць. Залишилися таємницею імена багатьох вчених, загадкою залишилися їхні відкриття.
Доля бібліотеки жахлива. Частина її згоріла у великій пожежі під час однієї з воєн з римлянами, а все, що залишилося потрапило на розпалювання в міську лазню .. Приблизно 1300 років тому від зборів безцінних античних манускриптів вже нічого не залишилося.
І ось зовсім свіже повідомлення: в національній бібліотеці Австрії при ревізії архівів виявлений шматок папірусу, вік якого 2200 років. На ньому немає бібліотечного номера. Лежав він серед інших документів, що відносяться до Стародавнього Єгипту. Але тут вирішили прочитати текст, викликали фахівця і… було зроблено сенсаційне відкриття.
214 рядків давньогрецькою мовою. Нічого спільного з Давнім Єгиптом. Фахівці спершу теж не могли повірити в рідкісну вдачу. Скликали консиліум. «Діагноз» був одностайним – виявлений фрагмент загального каталогу знаменитої Олександрійської бібліотеки.
Звичайно, радість велика, хоча в руки вчених потрапив зовсім невеликий шматок папірусу. Знайдений у Відні фрагмент на давньогрецькому скорописі лаконічний. Він являє собою опис коротких віршованих творів епіграм. В ту епоху, треба зауважити, епіграми носили цілком серйозний характер. Вченим, навіть фізикам та історикам, ставилося в обов’язок їх писати, щоб розвивати логіку, почуття міри і краси.
У виявленому фрагменті був використаний метод опису епіграм, а не цитування перших рядків тексту. Укладач каталожного опису мав точне завдання висловити сенс твору, його сюжет та ідейну спрямованість. Словом, сучасні вчені зіткнулися з вельми осмисленою системою оцінки і класифікації рукописів, що зберігалися в Олександрійській бібліотеці.
При уважному ознайомленні із знахідкою, австрійські фахівці помітили цікаву деталь. В ряд коротких анотацій все-таки внесені цитати. Вони відносяться до епіграм Каллімаха – письменника, історика і хранителя бібліотеки. Ім’я його добре відомо. І ось саме в описі його віршів чітко проглядаються редакторські і коректорські позначки, що видають професіоналізм їх автора. Австрійські вчені на цій підставі зробили висновок, що вніс поправки сам Каллімах.
Але як потрапив унікальний папірус до Відня? Було з’ясовано, що кілька років тому Національна бібліотека придбала у одного приватного торговця раритетами з США цілу стопку папірусів, що містять різні нотаріальні акти, перелік угод купівлі-продажу, відомості про податки епохи Птолемеїв. При первинному розборі їм не надали серйозного значення, а частину навіть помилково віднесли до розділу Стародавнього Єгипту.
Фрагмент опису потрапив до віденської бібліотеки випадково. Але вчені тепер сповнені надії: раптом десь ще є подібні папіруси – свідоцтва колишнього блиску Олександрійського сховища, раптом збереглися десь в архівах, уникнувши загибелі і забуття інші документи бібліотеки?
Надії ці не позбавлені підстав. Адже знайшли ж недавно в одному паризькому архіві основну працю Бенджаміна Франкліна щодо загадкової тоді течії в Атлантиці – Гольфстріму. В Австралії на запорошених архівних полицях виявили першу карту цього континенту, складену португальськими капітанами в далекому від нас XVІ столітті, тобто задовго до Кука. У наші дні в архівах знаходили рукописи Леонардо да Вінчі, уривки з медичних трактатів середньовічних арабських лікарів, поради металургам Агріколи. Тому хочеться вірити, що не все безслідно зникло з фондів знаменитої Олександрійської бібліотеки.