Тимчасовий уряд в Росії 1917 року

У лютому 1917 року в Російській імперії вже порядком змученою першою світовою війною грянула Лютнева революція, результатом якої стало падіння царського самодержавства. Останній з династії Романових, російський цар Микола ІІ зрікся престолу. У країні склалося двовладдя: з одного боку Петроградська рада робітничих і солдатських депутатів, хоча і володіла масовою підтримкою, в тому числі і з боку солдатів, не стала брати владу в свої руки. Тому і був утворений так званий Тимчасовий уряд, що став вищим державним органом в країні. Хоча ситуація була дуже нестабільною, Тимчасовий уряд не володів всією повнотою влади, чим згодом скористалися більшовики на чолі з Леніним і Троцьким, зробивши ще одну Жовтневу революцію у тому ж неспокійному 1917 році (попутно розстрілявши царську сім’ю), але це вже інша історія. У нашій же сьогоднішній статті ми розберемо діяльність Тимчасового уряду і його значення для історії.

Історія створення

До кінця лютого 1917 року царським указом була розпущена Державна Дума, замість неї в будівлі Таврійського палацу, де засідала Дума, був утворений Тимчасовий комітет на чолі з октябристом Родзянко. Цей комітет взяв на себе завдання відновлення громадського порядку в країні. Однак Тимчасовий комітет не володів всією повнотою влади, оскільки багато бунтівних солдатів і робітників схилялися до підтримки Петроградської ради, яка стояла на більш радикальних «лівих» ідеях.

2 березня 1917 Микола ІІ добровільно зрікся престолу, і на базі Тимчасового комітету був утворений Тимчасовий уряд, який прагнув піти шляхом парламентаризму і побудови в країні капіталістичної ліберальної демократії, за прикладом союзної Англії та Франції.

Але на жаль, великою популярністю в той час користувалася Петроградська рада робітників і солдатських депутатів, що переслідувала мету встановлення прямої «революційної влади трудящих». Як би там не було, з лютого по жовтень 1917 року обидва ці органи, і Тимчасовий уряд і Петроградська рада працювали в паралельному режимі, а в країні було справжнє двовладдя (що згодом вилилося в громадянську війну).

Контроль над роботою Тимчасового уряду здійснювали і так звані ради – стихійні органи народного самоврядування, що мали велику популярність в 1917 році.

Склад

Перший склад Тимчасового уряду майже повністю повторював устрій уряду за царя: до нього увійшли представники буржуазного стану і великих поміщиків. Разом з цим було утворено 11 міністерств, а сам Тимчасовий уряд був очолений князем Георгієм Львовом.

Хоча управлінці від Тимчасового уряду намагалися зберегти колишній царський державний апарат, у нього все більше входило представників рад і профспілок.

Діяльність

Основні напрямки діяльності Тимчасового уряду це кроки, покликані привести країну до побудови демократичного суспільства:

• Декларування демократичних прав і свобод кожної людини, відмова від застосування смертної кари, амністія політичним в’язням, надання жінкам рівних прав з чоловіками (цікавий факт: на початок правління Миколи ІІ тільки 10% жінок були письменними).
• Скасування монархії, проголошення республіки, перетворення органів влади, створення незалежних судів, загальні вибори в Установчі збори.
• Прийняття восьмигодинного робочого дня та підвищення зарплати робітникам на 20-30%.
• Передача землі в користування громадянам, які обробляють її.

В принципі це були непогані кроки, покликані перетворити Росію з відсталої аграрної країни в процвітаючу західну демократію за прикладом тих же Англії та Франції. Введення трудового законодавства, незалежності судової влади, рівних прав жінок нарівні з чоловіками, доступ до загальної освіти, без цих кроків не можливо було б побудувати нормальну країну. Але на жаль, втілити свої задуми в життя Тимчасовий уряд не встиг.

Частково виною цьому була невдала діяльність щодо зовнішньої політики – Тимчасовий уряд зобов’язався дотримуватися всіх домовленостей з країнами Антанти і довести участь у першій світовій війни до переможного кінця. Тим часом сил на війну вже не залишалося. Цілі армії відмовлялися виконувати накази своїх командирів і дезертирували (а в деяких місцях навіть браталися з ворогами), в суспільстві все більше наростало невдоволення війною, і не бажаючий її припинити Тимчасовий уряд у свою чергу також ставало об’єктом цього невдоволення.

Липнева криза

Особливо катастрофічним стало становище в липні 1917 року – повний провал на фронті. Не краще йшли справи і в економіці. В результаті глава Тимчасового уряду Георгій Львів пішов у відставку, а на його місце був призначений тодішній військовий і морський міністр Олександр Керенський.

З приходом Керенського Тимчасовий уряд почав проводити більш жорстку політику, в тому числі і по відношенню до більшовиків. Навіть було прийнято постанову про арешт Леніна. Більшовики ж у відповідь почали планувати свій збройний переворот.

Крах

У ніч на 26 жовтня розпочався збройний більшовицький переворот, який пізніше радянські історики назвуть Жовтневою революцією. Результатом цього перевороту стало повалення Тимчасового уряду, всі члени якого за винятком Керенського були заарештовані більшовиками і початок громадянської війни між «білими» (прихильниками поваленого Тимчасового уряду) та «червоними» (прихильниками більшовиків). Як ми знаємо, перемогли «червоні» в країні на довгих 70 років встановилася соціалістична комуністична влада. Але що якби Жовтневої революції не сталося, можливо весь хід світової історії пішов би по зовсім іншому шляху, ми ж можемо тільки пофантазувати про це.

До слова цікаво про це можна подивитися в цьому відео від каналу «Інша історія» – «що якщо б Російська імперія не розвалилася»

Рекомендована література та корисні посилання

• Додонов Б. Ф. Предисловие // Журналы заседаний Временного правительства: Март—октябрь 1917 года / Отв. ред. тома Б. Ф. Додонов. — М.: «Российская политическая энциклопедия», 2001. — Т. 1. — С. 7. — ISBN 5-8243-0214-6.
• О. И. Чистяков. Глава 20. Крушение царизма (февраль—октябрь 1917 г.) // История отечественного государства и права / Под ред. О. И. Чистякова. — 4-е изд. — М.: «Юристъ», 2006. — Т. 1. — С. 440. — ISBN 5-7975-0812-5.
• С. Куртуа, Н. Верт, Ж.-Л. Панне, А. Пачковски, К. Бартошек, Ж.-Л. Марголен, при участии Р. Коффер, П. Ригуло, П. Фонтен, И. Сантамария, С. Булук, «Чёрная книга коммунизма: преступления, террор, репрессии», Три Века Истории, М., 1999, пер. под рук. Е. Л. Храмова. Часть 1. «Государство против своего народа». Глава 1. Парадоксы Октября

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Історичний сайт Мандрівки часом