Таємниця острова Пасхи. Частина друга.

24 червня 1871 року російський корабель – корвет «Витязь», перебуваючи в південно-східній частині Тихого океану, по дорозі на Таїті, обігнув острів Пасхи. Коли стало виразно видно коралові рифи, підперезані білою рисою пінистих бурунів, і одноманітно-сірий, позбавлений рослинності ландшафт з високими піками гір, на палубу корвета піднявся середнього зросту бородатий чоловік. Це був наш відомий співвітчизник, великий мандрівник, дослідник островів Тихого океану Микола Миколайович Миклухо-Маклай. Озброївшись біноклем, він став напружено вдивлятися в берег.

Він, зрозуміло, знав про загадки острова Пасхи і дуже ними цікавився. Вигляд цього берега знову привернув до себе його думки. Через майже місяць корвет «Витязь» прибув на острів Таїті. Під час дводобової стоянки в порту М. М. Миклухо-Маклай постарався зібрати які тільки міг відомості та документи про острів Пасхи. Тут-то він і зустрівся з таїтянським католицьким священиком Тепан Яусеном.

Виявилося, що Тепан Яусса випадково натрапив ще на одну загадку острова Пасхи. Одного разу він отримав у подарунок цілий клубок тонкого шнурка, сплетеного з волосся. Такі шнурки виготовлялися жителями острова Пасхи, або, правильніше, острова Рапа-Нуї, рапануйцями, і дуже ними цінувались. Шнур був намотаний на дерев’яну дощечку, поцятковану з обох сторін рівними рядами дивних, написаних чимось гострим значків, деякі з яких віддалено нагадували людські фігурки. Розпитуючи переселенців-рапануйців, що живуть на острові Таїті, Тепан Яусса дізнався, що дощечка називалася «кохау ронго ронго» (у перекладі «говорить дерево»), і що її покривали знаки священного письма.

Відомо, що серед архіпелагів Полінезії немає жодного острова, жителі якого володіли б письмовою мовою. Очевидно, священні письмена «кохау ронго ронго» становили якесь рідкісне виключення. Чи не могли вони пролити світло на історію острова, на його дивовижне минуле? Зацікавлений Тепан Яусса попросив свого колегу, священика-місіонера Іполита Русселя, який жив на острові Пасхи, зібрати йому всі, які знайдуться, таблиці «кохау ронго ронго». Незабаром Руссель надіслав п’ять таблиць.

Виявилося, що ще в недавньому минулому подібних таблиць було дуже багато. Вони дбайливо зберігались, загорнуті в листя і підвішені до стелі кожного будинку, кожної рапануйскої хатини. Майже всі ці скарби народної писемності загинули незадовго до того, як Тепан Яусса зацікавився ними.

Однією з перших причин їх загибелі був лиходійський набіг на острів перуанських піратів-работоргівців в 1862 році. Мало того, що вони перебили багатьох знавців священного письма, відвезли і продали в рабство десятки освічених грамотних рапануйців, – пірати завезли на острів Рапа-Нуї віспу та інші заразні хвороби, через поширення яких вимерло мало не дві третини населення. Під страхом нових набігів нахабних завойовників рапануйці заховали частину своїх таблиць в горах, серед каміння, і слід цих схованок був безнадійно втрачений, оскільки люди, які знали їх місцезнаходження, загинули.

Слідом за тим один з перших місіонерів, які приїхали на острів, католицький чернець Ежен Ейро зажадав від рапануйців спалення всіх язичницьких таблиць, що нібито заважали наверненню рапануйців в християнство, і дійсно спалив всі таблиці, які тільки зміг.

Таким чином, у всьому світі від розкрадання та спалення вціліло всього 25 таблиць «кохау ронго ронго». Найбільше число їх – дев’ять – знаходиться в Бельгії, в музеї Брен ле Конт, поблизу Брюсселя. Одна таблиця перед війною 1914 року була передана в Лувенський університет (Бельгія) і там згоріла під час бомбардування Лувена німцями. Решта таблиць зберігаються в різних місцях: в Лондоні, в Берліні, у Відні, у приватних колекціях в Європі, в США, в місті Сантьяго – столиці республіки Чилі, якій офіційно належить острів Пасхи, в місті Гонолулу на Гавайських островах. Одну з таблиць, знайдених в свій час Русселем, Тепан Яусса подарував Миклухо-Маклаю під час їх зустрічі на Таїті. Там же, на Таїті, Миклухо-Маклай розшукав і купив другу подібну таблицю.

Так сталося, що в Музеї антропології та етнографії в Петербурзі в числі колекцій, заповіданих музею М. М. Миклухо-Маклая, виявились дві таблиці «кохау ронго ронго»: одна довжиною 61,5 сантиметра, схожа за формою на поломане весло або на ніж , а інша довжиною 41 сантиметр, схожа на бумеранг – старовинний австралійський метальний снаряд.

Автор: Н. Чумаченко.