Столітня війна – найдовша в історії

Насправді столітня війна, що увійшла в історію як найдовша з усіх воєн, є скоріше низкою кількох воєн, між якими були й цілком мирні часи, і тимчасові затишшя, які потім знову змінювалися полум’ям війни. Які причини столітньої війни між Англією та Францією, які її основні періоди і наслідки, про все це читайте далі.

Справжня тривалість

Скільки тривала столітня війна? Ні, не сто років, а навіть трошки більше – 116 років, з 1337 по 1453 рік, так що за цей час змінилося не одне покоління, і на момент закінчення цієї самої довгої війни вже ніхто й не пам’ятав, як вона почалася. Але ми то це знаємо з численних середньовічних літописів і хронік.

Причини

Відносини між Англією і Францією, по суті двома найбільшими державами середньовіччя завжди були непростими і неоднозначними. Тим більше, що королі сусідніх держав були родичами між собою: адже в ті часи були прийняті династичні шлюби між членами королівських сімей, і нерідко дочки французьких королів видавалися заміж за англійських принців і навпаки. Ця династична спорідненість між англійськими і французькими монархами за іронією долі і стала однією з основних причин сторічної війни.

У 1328 році помер французький король Карл IV не залишивши після себе законних спадкоємців. Раніше ж дочка іншого французького короля Філіпа IV красивого, принцеса Ізабелла була віддана в дружини англійському королю Едуарду II. Її син, новий король Англії Едуард III по суті був онуком французького короля. Будучи амбітним правителем, після смерті короля Франції він почав претендувати і на французький престол. Але французькі лорди аж ніяк не хотіли бачити своїм правителем англійського короля, і відкинули домагання Едуарда, замість нього новим королем Франції став Філіп VI з династії Валуа.

Зрозуміло, це була не єдина причина початку столітньої війни. Крім цього були й інші причини:

• Територіальні суперечки між Англією і Францією за Гасконь – один з головних економічних центрів Франції, який раніше належав Англії, але з часом був втрачений.
• Підтримка французами шотландців, які в той час зі змінним успіхом воювали проти англійців. Едуард III розбив шотландські війська, після чого король Шотландії Давид II втік до Франції. Після цього обидві країни почали посилено готуватися до майбутньої війни.

Етапи

Історики умовно ділять столітню війну на 4 періоди:

• Перший початковий період тривав з 1337 по 1360 рік, його прийнято називати Едвардіанською війною.
• Другий період тривав з 1369 по 1396, він називається Каролінзьким.
• Третій період тривав з 1415 по 1428 рік, він називається Ланкастерською війною.
• Четвертий, завершальний період почався в 1428 і закінчився в 1453 році.

Перший етап столітньої війни був вкрай невдалим для французів і навпаки вдалим для англійців. Спершу англійці розбили французький флот близько Слейсаса, потім висадившись на материку, здобули блискучу перемогу в битві при Крессе (1346 рік). Для французів ця битва стала справжньою катастрофою, так як в ній загинув весь цвіт французького лицарства. Втім, в такій нищівній поразці винні самі французькі лицарі, одержимі гординею і спрагою подвигів та слави, ці норовливі воїни всупереч наказу кинулися на військо англійців і… стали чудовими мішенями для вмілих англійських лучників.

Навчений валлійський стрілок озброєний довгим луком міг випустити 10-12 стріл в хвилину, з близької відстані стріла пробивала броню лицаря наскрізь. Організовані і дисципліновані валлійські лучники обрушили град стріл на хаотично наступаючих французьких лицарів, розстрілюючи тих «як качок».

Битва при Крессе, середньовічна мініатюра.

Забавно, що ця історія так нічому і не навчила французів, так як майже через 70 років, в 1415 році в битві при Азенкурі все тієї ж Столітньої війни вони повторили всі ті самі помилки. Точно так само гордовиті французькі лицарі бездумно кинулися вперед, щоб бути успішно розстріляними англійськими та валлійським лучниками.

Здобувши перемогу при Крессе, англійське військо обложило і захопило місто Кале. Тим часом син англійського короля Едуарда III – Едуард Чорний Принц завдав ще однієї поразки французам у битві при Пуатьє, захопивши в полон наступника французького короля Іоанна II. Тим часом у війну втрутилася ще одна страшна сторона – чума, яка в рівній мірі косила і англійців і французів. Епідемія чуми, а також народні хвилювання в обох протиборчих державах привели до того, що сторони уклали перемир’я, за яким Англії відходила значна частина французьких територій. Франція ж зберігала свою незалежність. На цьому закінчився перший етап столітньої війни.

У 1364 році новим королем Франції став Карл V, який прагнув відновити і зміцнити позиції Франції та помститися Англії за приниження початку столітньої війни. У 1369 році він знову оголосив війну Англії, так почався другий етап Столітньої війни. Він був вже більш успішним для французів, талановитий полководець, англійський король Едуард III, який отримав ряд блискучих перемог над французами до цього часу вже був у престарілому віці і не міг з колишньою вдачею командувати військами. Французька армія після дев’яти років перемир’я навпаки реорганізувалася і, нарешті, навчилася перемагати англійців. Після низки перемог французів англійці були поступово витіснені з Франції, одночасно з цим конфлікт поширився і на іберійський півострів, де конфліктували Іспанія та Португалія. Французи підтримали іспанців, а англійці португальців.

За кілька десятків військових років обидві країни виснажилися і морально і економічно, в обох країнах спалахували повстання народних мас, обтяжених військовими поборами (жакерія у Франції і повстання Уота Тайлера в Англії були найгучнішими). Тому в 1396 році обидві країни підписали чергове перемир’я.

З новою силою війна відновилася лише в наступному XV столітті, коли новий король Англії Генріх V знову вирішив втрутитися у справи Франції, заявляючи свої претензії на французьку корону (нагадаємо що англійські і французькі монарші родини були близькими родичами). В цей раз події розвинулися схоже на перший період столітньої війни, знову військо англійців під проводом короля висадилося у Франції і знову здобуло блискучу перемогу в битві при Азенкурі, причому перемога вийшла за схожих обставин.

Ранок битви при Азенкурі.

Французи, які мали значну чисельну перевагу над англійським військом, примудрилися бездарно програти битву, зазнавши непоправних втрат. Як і в битві при Крессе французькі лицарі, бажаючи помститися за своїх загиблих від англійців батьків і дідів, понеслися вперед і потрапили під «зливу» англійських стріл. Ті ж кому вдавалося минути стріли ставали здобиччю англійських піхотинців, що вміло скидали лицарів з коней своїми піками та алебардами. Опинившись на землі, лицар у важких неповоротких обладунках ставав легкою здобиччю для супротивників. Побачивши, як хвацько англійці справилися з французькими лицарями основна маса французького війська, що складалося з погано озброєного селянського ополчення, прийшла в жах, багато простих французьких солдатів в страху втекли з поля бою, навіть не вступивши в битву. За повідомленням одного хроніста, французів, перш за все “перемогла гординя”.

Після цієї блискучої перемоги англійці захопили ряд важливих французьких міст, включаючи Реймс та Париж, і обложили місто Орлеан. Положення Франції було неймовірно важким і здавалося, що її врятує лише диво. І таке диво сталося – Орлеанська діва, героїчна дівчина Жанна Д’арк змогла в 1428 році змінити хід війни і буквально врятувати Францію. Про Жанну Д’арк на нашому сайті є окрема стаття, і не одна.

Ставши на чолі французького війська, Жанна наносить ряд військових поразок англійцям, знімає облогу з міста Орлеана, звільняє Париж і Реймс, де коронує дофіна Карла VII новим королем Франції. Особливо блискучою для французів і нищівною для англійців стала битва при Пате, яку історики називають дзеркальним відображенням битви при Азенкурі. Як не дивно, в ній французи застосували ту ж провальну тактику, що і в попередніх невдалих битвах – атаку важкої лицарської кінноти, але в цей раз їм пощастило застати англійців зненацька, англійські лучники не встигли як слід підготуватися до нападу і були зім’яті лицарями.

Поступово всі французькі землі, захоплені англійцями, були відвойовані назад. Останнім в 1453 році капітулював англійський гарнізон в Бордо, що і поклало кінець Столітній війні, цьому довгому протистоянню між двома провідними країнами середньовіччя.

Наслідки

Війна – це завжди біда і горе, і Столітня війна була не винятком. В ході неї загинуло безліч людей, як простих селян, так і військових. Військові витрати виснажили казну обох країн, а тяжкі військові побори загострили кризу в суспільстві. В Англії відразу після закінчення столітньої війни почалась династична війна червоної та білої троянди, про яку на нашому сайті є окрема стаття.

Відео

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Історичний сайт Мандрівки часом