Спасибі німецькій принцесі
Як відомо, для Росії Балкани були пороховою бочкою, на якій імперія сиділа протягом кількох століть. Невже це балканське питання існувало завжди? Чи завжди «захищала» Росія «своїх менших братів», слов’янські народи? Доктор історичних наук В. Н. Виноградов провів цікаве дослідження і прийшов до висновку, що до імператриці Катерини II нікому з російських монархів в голову не приходило займатися їх долею.
А вийшло це так. Після сходження на престол Катерини були незадоволені всі: австрійці, бо їх покинув союзник, пруссаки побоювалися повернення до єлизаветинського курсу. Франція і Австрія намагалися прибрати до рук Польщу. Росії довелося доводити європейським державам, що без неї неможливо вирішувати «спільні справи» (за словами Катерини).
У 1764 році Росія уклала договір з Пруссією: на польський престол може сісти тільки природний поляк. У «Секретній статті» – була й така! – називалося ім’я Станіслава Понятовського, недавнього фаворита Катерини.
Понятовський був обраний королем за всіма канонами конституційної процедури. А зовсім скоро російські війська увійшли в Польщу: треба ж «захищати» права православного і лютеранського населення від наступу католицької реакції! («Захист» російськомовних громадян на сході України і в Криму, як нам це знайоме в нинішні дні, воістину історія завжди повторюється!). Це призвело до тяжких міжнародних ускладнень. Польща була центральною ланкою в направленому проти Росії східному бар’єрі «Франція – Швеція – Польща – Османська імперія», і східне питання стало вимагати негайного вирішення.
Дуже скоро Османська імперія оголосила Росії війну. Для того щоб зміцнити свої позиції, Катерина звернулася до дунайських князівств (вони входили до складу Туреччини) із закликом до повстання проти «невірних» і обіцяла їм незалежність. Саме з цього моменту Росія стала покровителем православних християн. Незалежність вони, правда, так і не отримали, так як залишилися у складі Османської імперії, але у них тепер був могутній покровитель. Залишається порахувати, скільки російсько-турецьких воєн пройшло після цього благородного жесту, згадати привід, з яким Росія вступила в першу світову війну, і подякувати колишній німецькій принцесі.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.