Скіфи Молдови
Довгий час вчені вважали, що на території Молдови скіфських поселень взагалі не було, — традиційно вважалося, що скіфи жили у Північному Причорномор’ї. І хоча Геродот писав, що по Бугу мешкали скіфські племена калліпідів та алазонів, а на північ до верхів’їв Бугу жили невідомі по імені скіфські племена, що названі Геродотом орачами, археологи не знаходили цьому підтверджень. Лише в 1970 році на півдні республіки несподівано виявили перший скіфський курган. І з цих пір археологи майже кожен рік «розкопують скіфів».
За попередніми підрахунками, скіфських курганів у Молдавії кілька тисяч. Щасливим для археологів був сезон 1981 року, коли археологічна експедиція Академії наук знайшла золоту скіфську гривню.
З усіх раніше відомих ця — найбільша по діаметру (близько 25 сантиметрів) і по вазі (понад 820 грамів),— розповідає керівник експедиції, кандидат історичних наук Микола Антонович Кетрару. — Золота гривня свідчить про те, що тут похований не рядовий скіф, а воєначальник або вождь племені. В трьох місцях на ній помітні сліди ремонту. Значить, нею довго користувалися, можливо, передаючи у спадок.
Золоту гривню знайшли в одному з курганів, розкопки яких почалися в зоні будівництва Північно-Дубоссарського зрошувального масиву. Споруджений на високій терасі лівого берега Дністра, він мав у діаметрі 44 метри. Насип був обкладений по всьому периметру вапняковими плитами. Колись на цьому кургані височіла триметрова статуя скіфа-воїна. На його шиї була зображена гривня. Руки, складені на животі, притримували акінак, короткий меч. Археологи знайшли цю статую в самому центрі поховання — курган виявився розграбованим, і у вириту грабіжниками яму ця кам’яна статуя і була скинута. Проте шукачі скарбів, очевидно, поспішали.
Безліч цікавих предметів, що характеризують побут і культуру скіфських племен, виявилися незайманими. Наприклад, бронзові наконечники стріл, чорнолакова грецька посудина срібний нащечник вузди коня кістяні ручки ножів, фрагменти краснофигурного грецького посудини з геометричним орнаментом. Але найдивовижніше — дивом уціліла золота гривня, увінчана майстерно зробленими головами левів. Їх з’єднують на тонкій золотій пластинці дві качечки.
Всі знайдені в кургані предмети відносяться до IV століття до нової ери, до часу розквіту скіфського племінного союзу і складання державності. Сама гривня і фрагменти червонофігурної посудини, на думку археологів, відносяться до п’ятого.
У цьому ж сезоні було розкопано ще одне поховання — шляхетної скіф’янки та її служниці. За довгі століття це поховання, на щастя, ніхто не потривожив. У ньому були знайдені чудові вироби грецьких ювелірів, виготовлені спеціально для скіфів,— головний убір, прикрашений безліччю трикутних золотих бляшок з двома підвісками у формі амфор, золоті бляшки з зображеннями змієногої і рукокрилої скіфської богині і грифонів, золоті сережки, бурштиновий амулет, обплетений золотом. У головах лежало бронзове дзеркало. На ньому була перевернута посудина з пахощами.
Археологи датують цей курган IV — III ст. до нової ери і вважають поховання типовим для скіфів Подністров’я цього часу. Цікаво, що воно було впускним, тобто більш пізнім, досконалим в насипу вже існуючого кургану з похованням під ним. І найголовніше — в центральній частині кургану було виявлено попелище. Вперше зроблено висновок, що скіфи, які жили на території Молдавії, спалювали своїх померлих. Це, мабуть, найважливіше з наукової точки зору відкриття, яке було зроблено молдавськими археологами.
Цікаво, що поховання зі слідами трупоспалення виявлялися і раніше, наприклад в 1979 році, під час розкопок скіфського кургану біля села Красне. Однак відсутність могильної ями, численні залишки зотлілих і обгорілих колод в курганах викликали лише подив фахівців. Пояснити цей феномен тоді ніхто не міг,— занадто мало було фактів,— розповідає Н. А. Кетрару.— Наші останні розкопки дали величезний матеріал в руки дослідників. Стало ясно, що трупоспалення було типовим обрядом поховання для жилих на території Молдавії скіфських племен.
Скіфи з’являються в області Дністровсько-Прутського межиріччя на початку VI століття до нової ери, тобто приблизно через століття після того, як вони зупинилися в Північному Причорномор’ї. Сюди прийшли так звані еллінізовані скіфи, землероби і кочівники. Як вже говорилося, Геродот називає їх калліпідами і алазонами. Обряд трупоспалення ми знаходимо в курганах раннього періоду — VI — IV століть до нової ери. Треба думати, він виник під впливом кіммерійської культури, яка у VI столітті до нової ери і змінює скіфську. З III століття до нової ери у скіфів обряд трупоспалення змінюється обрядом трупоположения.
Розквіт скіфської культури тут, як і на всій території, заселеної скіфами, припадає на IV століття до нової ери. Вперше ж століття нової ери культура ця згасає. На зміну їй приходить інша — Черняхівська.
Розкопки останніх курганів дали історикам цінні відомості. Розвиток скіфської культури на території Молдавії тепер постає перед нами повніше.
Автор: Л. Петрик.