Рігведа і степові піраміди

У 1972 і 1981 роках на Херсонщині, в межиріччі Інгульця і Дніпра, були розкопані два кургани – так звана Висока могила і розташований на південь Великоолександрівський курган. Спорудження Високої могили почалося з довгастого насипу, що перекрив спалений курінь над найпершим похованням: верствам над ним надали символіку Місяця і Сонця. А приблизно тридцять поколінь по тому, при спорудженні останнього шару, був повторений комплекс цих же ознак. На вершині кургану спалили похованого, а схили покрили концентричними колами чорнозему, жовтої глини і білих каменів, утворивши тим самим символ Сонця, символ річного циклу. На південний схід від Високої могили був протягнутий вал, обмежений ровами і стінами. Його серповидні край охоплювали сусідній курган і символізували Місяць. Вал і його завершення теж сполучалися з вогнищами і слідами поминань…

Описаний комплекс відповідає спорудам, з яких проголошувалися в Індії гімни Рігведи. Там будувалося три вівтарі, розташованих з північного заходу на південний схід. Перший вівтар мав круглу форму, на ньому готувалася жертовна їжа. Потім слідував прямокутний вівтар, на який цю їжу кидали. Останній вівтар мав серповидні обриси, жертва, що кидалась в його вогнище призначалася предкам і Ямі – одному з перших людей, родоначальників всіх живих і померлих. Чи не стало верхнє досипання Високої могили одним з тих місць, звідки арії, які відправлялися в невідому їм Індію проголошували найдавніші гімни Рігведи?

У всякому разі, після вищеописаних споруд поховання припинилося не тільки у Високій могилі, а й у всіх навколишніх курганах: схоже, що люди надовго покинули ці місця і стали селитися тут знову лише в скіфський час.

… Не знаю, чи переконав я читачів, але якщо пропонована розшифровка в принципі має право на існування, то найдавніша історія Північного Причорномор’я виглядає наступним чином.

Кінець IV – середина III тисячоліть до нової ери – розкладання індоєвропейської мовної спільноти і початок формування спільності індоіранської, або арійської, що поширила курганний обряд. Середина III – середина II тисячоліть до нової ери – арійська спільність і початок її розкладання, що ознаменувалося тимчасовим згасанням курганного обряду. Середина II-I тисячоліть до нової ери – побутування залишкового арійського населення та відродження прийшлими скіфами курганного обряду.

Ця схема, яка випливає з зіставлень міфів з археологічними та мовознавчими розробками, непогано узгоджується з новітніми теоріями В. В. Іванова та Т. В. Гамкрелідзе про історію індоєвропейців та О. Н. Трубачова – про долі індоіранців в Північному Причорномор’ї.

Автор: Ю. Шилов.