Про волзьких татар і не тільки
Запитайте у своїх знайомих, що вони знають про походження волзьких, казанських татар. Дев’ять з десяти згадають про татаро-монгольську навалу. Але ж доля імен часом не менш химерна, ніж історія народів. Про грізних древніх тюрків, що створили велику державу від Чорного до Жовтого моря, знають нині лише історики та етнографи. А з терміном «тюркська група мов» знайомий кожен більш-менш освічений чоловік.
Кому прийде в голову засумніватися, що сучасні болгари – істині слов’яни? Так, але ім’я своє вони отримали від тюркського народу – булгар. Хоча булгарське плем’я, що прийшло на Балкани в останній чверті сьомого століття, було вельми нечисленним. Є народи, які ми напевно кличемо невірно. Шумери, наприклад. Мабуть, цей найдавніший народ називав себе якось інакше. Як? Ми не знаємо. «Хрещений» ж його, вчений Жюль Опперт, утворив ім’я шумерів з титулу їх правителів, які іменували себе царями Шумеру і Аккада. Але хіба Іван III, великий князь Московський, правил народом москвичів. Словом, саме ім’я може інколи не розкривати походження народу, а , навпаки, маскувати його. І все ж ім’я не можна просто взяти і відкинути.
«Ніхто не знає, звідки ця люта раса отримала своє найменування татар, але безсумнівно одне, що не без явного промислу Божого останні були збережені з незапам’ятних часів як знаряддя для покарання людей за їхні гріхи», – так писав у XIII столітті до смерті наляканий походами Чингісхана і його спадкоємців німецький імператор. Писав, зрозуміло, про татар XIII століття.
Як не дивно, за останні сім століть в проблему походження слова «татари» вдалося внести не так вже багато ясності. І ще гірше з ясністю, коли мова йде про ім’я та походження сучасних народів, що прийняли назву татар.
Є волзькі, сибірські та інші татари – багато окремих народів, пов’язані спільним ім’ям. Кожен з них має свою довгу історію, що вимагає окремої розмови. У цій статті мова піде тільки про волзьких татар.
Спробуємо спочатку відповісти на запитання, яке ставив ще середньовічний німецький імператор. Вчені припускають, що ім’я «татари» могло піти від таких слів:
1. тептер (перське) – колоніст,
2. та-та (тунгуське) – тягти, позначало також «стрілок з лука»,
3. тартар (у західноєвропейських мовах) – пекло, підземне царство,
4. тат (на джагатійській говірці тюркської мови) – підданий.
З усіх існуючих словників та енциклопедій можна виписати ще принаймні протягом двох десятків слів з коренем «тат» і шляхом не надто складних етимолого-лінгвістичних пошуків прив’язати їх все до того ж імені. Варто ще відзначити – інтересу ради, – що в англійській мові tartar (або tatar) читається приблизно так: та: те. І крім «татарин» має ще кілька значень: людина неприємного, дратівливого характеру, мегера, фурія, а в складі ідіоми (to catch а tartar) набуває споконвічно історичний сенс: зіткнутися з більш сильним противником, зустріти сильну відсіч. Але всього імовірніше, що в основі назви лежить слово, яке звучить приблизно як та-та, ТАТА.
Тата – так називалося хліборобське плем’я, ще чотирнадцять століть тому жило в північно-східній частині Монголії і в Манчжурії. Плем’я та-та виділялося своєю войовничістю. На жаль, вона не завжди приносила одні перемоги. Зазнавши одного разу найтяжчої поразки, та-та визнали свої землі частиною Китайської імперії. Але придбання і для китайських владик виявилося невигідним, неспокійним. Набіги та-та на власне китайські території принесли країні стільки лих, що в китайській мові ім’я та-та стало прозивним: так іменували всі ворожі кочові племена.
Власне, те ж саме відбувається згодом на Заході: весь цивілізований світ з жахом говорить про «монголів, іменованих татарами», природно, не вникаючи в етнічні складності. Може бути, західні письменники просто наслідували приклад китайських?
Плем’я та-та стало однією з перших жертв Чингісхана, хоча сам він був та-та по матері. І тут відбувається досить рідкісне явище: не переможені приймають ім’я звитяжних переможців, а навпаки. Цікаве пояснення дав цьому Плано Карпін, чернець, посланий папою до монголів, дипломат, історик, розвідник і етнограф. Чингіз, мовляв, всюди посилав попереду свого війська татар, і звідси поширилось їх ім’я, так як скрізь кричали: «Ось йдуть татари». Угорський чернець Юліан вважав, що це самі монголи всі народи «в завойованих ними царствах… зобов’язують надалі іменуватися татарами».
Через сім століть непросто вирішити, хто з ченців був правий. Але ясно, що самі та-та становили лише дуже невелику частку полчищ Чингісхана. Треба додати, що дуже мало хто з воїнів Чингісхана і Батия залишилися на поселення в підкорених землях. Більшість повернулося в рідні степи. Вважають, що в усьому Поволжі оселилося не більш чотирьох тисяч татаро-монгольських сімей. А вже скільки з цих тисяч татаро-монголів належали до племені та-та – залишається гадати. Мабуть, зовсім небагато. Ясно, що це була крапля в морі серед місцевого населення.
І «крапля» ця була така мала, що при всій дивовижній «липучості» її імені знадобилося сімсот років для того, щоб самі місцеві жителі стали називати себе татарами. Так стверджує Велика Радянська Енциклопедія: згідно неї, лише на початку XX століття за волзькими татарами закріпилося їх ім’я в якості самоназви. Море прийняло ім’я краплі.
Але що було цим морем? Хто населяв землі Поволжя до XIII століття? У той час тут існувала процвітаюча держава Волзька Булгарія. Булгари, тюркське плем’я, втім, були на Волзі теж прибульцями, тільки куди більш давніми, ніж татари. Ще у VIII столітті вони прийшли сюди з Північного Причорномор’я, звідки інша частина племені пішла на Дунай; в Причорномор’ї ж булгари перекочували через Каспію. На Волзі і Нижній Камі булгари підкорили місцеві фінно-угорські племена, що жили тут вже кілька тисячоліть, найближчу рідню сучасних мордви і комі. І, звичайно, булгари в значній мірі змішалися з цими племенами.
Далі буде.
Автор : О. Білозерська.