Під знаком колоса

Понад шістдесят років виставлявся в музеях вузькогорлий глечик. Його знайшли при розкопках слов’янського святилища IV століття поблизу Києва. Відвідувачі дивувалися мистецтву стародавнього гончаря, але малюнки вздовж стінок посудини переглядали лише мигцем. Тим часом саме малюнки приховували таємницю глечика. Вони розташовувалися двома горизонтальними поясами: в нижньому – квадрати, хвилясті лінії, зверху – зображення серпів, колосків, символи язичницьких свят. Мабуть, вони мали якийсь сенс. Абсолютно однакові і, очевидно, рівнозначні квадрати не могли бути буквами. Скоріше всього це були числа, а можливо і числа місяців, ілюстровані малюнками. Так чи не календар перед нами ?

Стародавні календарі зустрічаються набагато рідше, ніж писемні пам’ятки. Це річні «альманахи» подій, праці та побуту особливо яскраво малюють життєвий уклад суспільства. Розшифровка календаря IV століття, тим більше слов’янського, могла принести дорогоцінні відомості про минуле.

За розшифровку орнаменту взявся академік Б. А. Рибаков. Свої дослідження вчений почав з порівнянь – взяв пізніші, вже розшифровані «численники» XVII – XVIII століть. І відразу ж знайшлися подібності. На дерев’яних гранованих паличках «численників» карбами відзначалися будні, а хрестиками, гуртками та фігурками вершників – святкові дні. Значить, зображення на глеку – теж календарні дати. Квадрати на нижньому поясі – це дні, а символічні малюнки над ними – свята. «Громове» колесо, наприклад, було знаком покровителя блискавок Перуна, а хвилясті лінії символізували русалок – господинь води і дощів.

Календар стародавніх слов’ян був сільськогосподарським. У ньому чітко проглядалось життя з його турботами про поля і посіви. Рахунок днів наші пращури починали не з 31 грудня, а з 2 травня. Саме тоді сходять ярові і починається річний цикл сільськогосподарських робіт.

28 квадратиків буднів призводять до 30 травня. Нагорі – символ дощів. Якраз в цей час входять в трубку пшениця і ячмінь, поля потребують поливу.

24 червня. «Сонячний» знак – день Купали (але ще не Івана). Свято літнього сонцевороту, перелому року.

Через одинадцять квадратиків знову – «дощові», «русалочні» знаки . 4-6 липня зерно зріє, потрібні дощі, і люди йдуть до річок, озер з подарунками для русалок – господинь води.

20 липня. «Громовий» шестигранник сповіщає про молитви і жертви Перуну. Суворий бог повинен притримати свої грозові табуни, відвести від полів дощ, град, спопеляючі блискавки.

А 7 серпня – символ колосків. Закінчені жнива. І старий, і малий, причепурюються, збираються на свято врожаю, славлять бога родючості Ярилу.

Образність малюнків, майстерність їх виконання і глузд говорять про високий розвиток культури східних слов’ян в глибоку давнину.

Автор: Ю. Гур’єв.