Пам’ять про неоліт
Кожним літнім ранком майже в будь-якому пункті Кавказького і Кримського примор’я курортники виходять на дивне «полювання». Вони шукають не бурштин, як це роблять в Прибалтиці (та на Волині), не крабів, як на Далекому Сході. Жаданий об’єкт пошуків – «курячий бог». Курячий бог – природний камінь з дірочкою, в яку можна протягнути шнурок, щоб носити «бога» на шиї. Шукають його тільки через рідкість. Але це сьогодні. А адже такі камені цінувалися і сто, і двісті, і триста років тому…
Але тут ми зупинилися занадто рано. Так можна йти назад, рахуючи століття, аж до кам’яного віку. Тому що прямий родоначальник курячого бога, первинна його форма (за висловом великого етнографа професора Д. К. Зеленіна), це неолітична кам’яна сокира – одне з перших знарядь людини. Камінь з діркою – штучною або природною – було зручно прикріплювати до топорища. А курячим богом став називатися заслужений супутник дитинства людства тому, що хлібороби вішали такі камені у курячого сідала і вважали, що це сприяє благополуччю його мешканок. «На них кури моляться», – так говорили селяни етнографам ще в тридцяті роки минулого століття.
Але неолітичні сокири – речі досить рідкісні, на всі курники їх, природно, не вистачало. З’являються – також дуже давно – замінники. У ролі курячих богів виступають старі постоли, горщики без дна і інші непотрібні вже в господарстві речі. Д. К. Зеленін бачив в цьому пережиток жертвоприношень предкам. Нинішній розбитий горщик колись бував не лише цілим, а й наповненим кашею. І лапоть перш вивішувався цілий та новий – щоб предкам було зручно ходити, охороняючи майно нащадків. А вже камінь з діркою сам по собі, мабуть, був колись цінних предметом.
До XX століття, як бачите, протрималися курячі боги в селі. Мало того – покинувши його, вони завоювали собі велике число «шанувальників» – городян…
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.