Незабутній подвиг Івана Сусаніна
– Давайте отрежем Сусанину ноги
– Не надо, не надо, я вспомнил дорогу!
1612 рік, зима, самий розпал так званих «смутних часів» у Росії, повсюди вирує голод (вже три роки не має врожаю) та ще йде війна з Польщею, яка то і діло хоче поставити на російський престол свого ставленика (Аж три лже Дмитрія, міфічних онуки Івана Грозного намагалися зайняти вакантну посаду російського «царя-батюшки» та щось геть не справились з своїми посадовими обов’язками). А в той час ми з вами десь на безкрайніх засніжених російських просторах, через білий від снігу ліс йде чисельний загін польських вояків, ось ми навіть бачимо як від снігу віддзеркалюються їхні шаблі, колишуться по вітру пір’ячка знаменитих крилатих гусарів, їм ще не так важко, адже вони, принаймі, їдуть верхи, а проста піхота то і діло збивається з ніг та падає від перевтоми у сніжні замети. А попереду йде їхній знаменитий провідник – місцевий селянин Іван Сусанін, який радо взявся показати поляками коротку дорогу до села Домніно. Саме там за даними польської розвідки мала знаходилась військова ставка майбутнього російського царя – Михайла Романова. А що було далі, ви і так файно знаєте, але пропоную ще раз нагадати цю цікаву історію.
Ліс стає все густішим та дремучішим, а поляки стають все більше не задоволеними своїм провідником:
– Сусанін, чорт би тебе забрав, куди ти нас ведеш?!!!, – вже кричить польський воєвода
– Та все вірно, ще трошки і ми на місці, – виправдовується Сусанін.
Пройшло ще пару годин, аж раптом кілька крилатих гусарів, що йшли попереду загону раптом разом з кіньми провалюються у болото і починають тонути.
– Сусанін, (…тут йде дуже нецензурна польська лайка….), куди ти на завів?!!!!!
Далі, як знаємо з історії довірливі польські туристи-завойовники зробили секір-бошку своєму провіднику Івану Сусаніну, який навмисне завів їх у непрохідні хащі, таким чином цей простий селянин героїчним вчинком на віки вписав своє ім’я в світову історію, (Значна частина польського війська успішно потонула у трясині, а ті кому таки вдалось вибратись були з легкістю перебиті звичайними місцевими селянами).
Загибель Сусаніна.
А взагалі Іван Сусанін не просто вписав своє ім’я в історію, а став одним з найулюбленіших героїв, образів багатьох смішних історій та анекдотів. А тим часом деякі сучасні тур гіди та просто провідники стали його достойними послідовниками.
Якщо чесно я й сам відчуваю з Іваном Сусаніним деякий духовний зв’язок – пригадую як колись взявся завести двох своїх приятелів на гору Тростян у Карпатах. «О так, я знаю коротку дорогу, я вже там був», – сказав я їм, (правда забув уточнити, що я там був ще зовсім маленьким у несвідомому віці, коли мені було років 7). І замість того, щоб просто піднятись на Тростян ми взагалі вийшли на інший хребет, десь 5 годин лазили (точніше блукали) по мальовничим карпатським горам (так з гірки на гірку, з гірки на гірку), але таки врешті піднялись на той Тростян, ммм було файно і весело (правда приятелі люблять деколи мене згадувати «не злим, тихим словом» ). Тож, тур фірма «Іван Сусанін» – ласкаво просимо, від наших турів ви отримаєте незабутні враження!
Щодо ж самої постаті російського героя, то історії, нажаль, про нього практично нічого не відомо, окрім його героїчного подвигу, адже він був простим селянином, напевно як і всі селяни працював у полі, колов дрова, носив воду, хто б міг подумати, що в ньому живе великий тур-гід і не менш великий герой.
І на останок трошки гумору навіяного актуальним українським сьогоденням:
Такі вказівники встановлені в українських містах до Євро 2012 – як бачите, Сусанін, хоч і помер, але справа його живе.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.