Міфи степових пірамід

У 1930 році вийшла невелика книжка І. І. Мещанінова «Кромлехи» – про сонячно річну символіку кам’яних огорож та інших кільцеподібних підкурганних конструкцій. Приблизно в той же час в подібних спорудах, недалеко від Одеси були простежені точно невипадкові поєднання статуй бичачих голів, жіночих статуеток і людських жертвопринесень; але, на жаль, археологи тоді не задумалися над питанням символіки розкопаних кромлехів, що тим більше шкода, бо вони в основному були не круглих , а фігурних обрисів. Лише у вісімдесятих роках, при аналізі взятої з архіву документації, дослідники звернули увагу на те, що обриси кам’яних і земляних споруд, а також розташування культових ям і могил, утворюють не тільки всілякі геометричні фігури – багатокутники, дуги і т. д., але й досить реалістичні зображення змії, черепахи, жаби – стародавніх космогонічних символів.

За старими польовими кресленнями були упізнані змії і птахоподібні конструкції декількох курганів Кавказу, а також людиноподібні конструкції двох курганів у межиріччі Дніпра і Молочної …

У ті ж роки молоді вчені Н. Чмихов і С. Дворянин виявили календарні закономірності в зображеннях на посуді і стінках гробниць. Трохи пізніше були відкриті своєрідні « обсерваторії » календарного призначення та встановлено їх приналежність до місячно- сонячної, сонячної, зодіакально – сонячної календарних систем, які шанувалися носіями тих чи інших археологічних культур. Все більше і більше археологів, вже безпосередньо в процесі розкопок, стали відзначати фігурність курганів, а в 1981 році я вперше поставив питання про необхідність міфологічного тлумачення таких фігур.

На мій погляд, підстав для постановки такого питання накопичилося більш ніж достатньо. Так, наприклад, серед численних зображень на піщаних плитах Кам’яної могили в заплаві річки Молочної вибита сцена жертвопринесення людини і коня. Неважко побачити, що жертовні істоти лежать біля підніжжя якогось людиноподібного ідола, праворуч від якого накреслена пастуша палиця – гирлига та інші символи влади, а ліворуч – система календарних «ялинок». Деякі сюжети, виявлені на інших плитах, і за композицією, і за стилістикою виявляють витоки в міфологічних сценах, відомих на печатках Шумерського царства III тисячоліття до нової ери, інші ж представляють типові арійські образи – коні в оточенні зображень ступень і сонячних знаків, треті – переходи від перших до других.

Особливо виразні «ілюстрації» до епосу про царя Гільгамеша і його напівдикого друга Енкіду, які добули дерева з священного лісу, що охоронялись чи то змією, чи то блискавкоподібним Хувавою. На шумеро-аккадських печатках зображувався зазвичай момент сутички, а от на двох судинах, знайдених в курганах неподалік від Кам’яної могили, – ще й наслідки цієї битви: зрубане дерево, подоланий демон і торжествуючий над ним Гільгамеш.

У будові курганів теж виявилися не тільки окремі образи, а й сюжети, близькі до міфів арійської Рігведи, збірки священних гімнів, впорядкованих в Індії в кінці II тисячоліття до нової ери, але які йдуть корінням в давнину Європи ще п’ятого тисячоліття.

Іншими словами, на підставі лише цієї конкретної гіпотези можна припускати, що кургани Північного Причорномор’я – своєрідна «дописьмова література» Південно-Східної Європи, що склалася за два-п’ять тисячоліть до «Повісті временних літ» та «Слова о полку Ігоревім» і найповніше збереглася потім в Рігведі.

І до читання перших рядків цієї літератури – філософської, світоглядної – ми вже можемо приступити, спираючись на існуючі теоретичні основи дешифрування «текстів» первіснообщинної культури, оперуючи не тільки звичними для археологів речами і слідами всіляких діянь (від риття могил і укладання небіжчиків до послідовності нанесення магічних знаків на посуд або стінки гробниць), але і з відображенням стародавнього світосприйняття, що втілилось в етнографічних культурах, народних календарних системах, найдавніших літературних пам’ятках (Рігведа, епос про Гільгамеша та інші), історичних назвах місцевостей і племен і т. д.

Природно, будь-яка дешифровка стародавнього археологічного тексту зараз гіпотетична, як і ті прочитання «безписемних письмен», які пропонує автор.

Автор: Ю. Шилов.