Ла-Манш: рекорди серйозні і курйозні
Ла-Манш не широкий. Коли погода гарна, з англійського міста Дувра в підзорну трубу або бінокль видно французьке місто Булонь. Між ними гладь протоки. Аж не віриться, що ця спокійна вода своїми штормами й туманами багато століть жахала мандрівників. Гаю Юлію Цезарю з великими труднощами вдалося форсувати протоку. При першій спробі його спіткала невдача, і він змушений був повернутися. Тисячоліття тому норманський князь Вільгельм Завойовник, переправляючись зі своєю дружиною через Ла-Манш, втратив в його хвилях стільки воїнів, що під страхом смерті заборонив очевидцям про це розповідати. Недалеко від цих вод разом з Непереможною армадою короля Філіпа ІІ зник престиж Іспанії як великої морської держави.
Ця вузька водна смуга десятиліттями притягує до себе любителів рекордів. Просто переплисти? Цим тепер вже нікого не здивуєш. У ліжку, у ванні, в бочці або стоячи на крилі літака – як тільки не намагаються подолати знамениту протоку!
Початок «спортивної» біографії Ла-Маншу можна датувати 1785 роком, коли спеціальні випуски паризьких і лондонських газет повідомили сенсаційну новину: двоє відважних французьких вчених, Бланшар і Жаффре, перелетіли на повітряній кулі з Дувра в Гвін-Форест, близько Кале. Обидві столиці тріумфували.
Не минуло й ста років, як знайшлися нові підкорювачі водного простору між Кале і Дувром. Матрос англійського поштового човна «Росі» Метью Вебб, який мріяв переплисти Ла-Манш, довго і терпляче тренувався, користуючись кожним штилем. На початку червня 1875 року йому довелося пережити велике розчарування. Королева Вікторія влаштувала в своєму замку прийом на честь американського капітана Поля Бойтона, який першим вплав подолав протоку. Правда, Бойтон користувався спеціальним рятувальним костюмом. Газети повідомляли також, що Бойтон неодноразово зазнавав невдачі, втрачав орієнтири і повинен був повертатися.
Тоді відважний «капітан» – так матрос Вебб став називати себе – вирішив подолати Ла-Манш не в рятувальному, а в самому звичайному купальному костюмі. 12 серпня 1875 року відплив від англійського берега в районі Дувра. Бог морів Нептун не був до нього доброзичливий: почався шторм. На половині шляху знесилений плавець був піднятий на борт якогось випадкового човна.
Через два тижні «капітан» Вебб повторив свою спробу. Смертельно втомлений, постарілий на багато років, він через 21 годину 45 хвилин після старту досяг пляжу в Кале. Американець Бойтон був забутий, і світ відзначив перше «справжнє» підкорення Ла-Маншу. Газети величали Вебба героєм. Минуло 36 років, перш ніж інший спортсмен, Томас Берджесс, зміг повторити цей рекорд.
Першою жінкою, що здолала знамениту протоку, стала американка німецького походження Гертруда Едерле. У серпні 1926 року вона за 14 з половиною годин пропливла від мису Гріні до Дувра. Першим, кому підкорився маршрут Дувр-Кале і назад, був Е. Теммі. Своє сміливе підприємство він зробив двічі – в 1927 і 1934 роках. Першою жінкою, що повторив цей рекорд, була американка Флоренс Чедвік. Вона показала відмінний час на марафонській дистанції між Англією і Францією: 14 годин 42 хвилини.
Наймолодшою «русалкою», що перепливла Ла-Манш, була сімнадцятирічна канадська школярка Клаудія Макферсон. Стартувавши з французького берега, вона вийшла з води на пісок одного з англійських пляжів і виглядала при цьому так бадьоро, як ніби провела у воді лише кілька хвилин.
Нинішні любителі слави поставлені в скрутне становище. Щоб змусити світ заговорити про себе, доводиться бути дуже винахідливим і наполегливим: адже потрібно щось нове, особливе.
Так, наприклад, француз Жорж Мішель купив в Америці моржа і став тренувати його в плаванні на великі відстані. Після того як морж придбав належну спортивну форму, обидва «спортсмена» відбули з Кале і через 11 годин були вже у англійського берега. При цьому Мішель весь час тримав моржа на повідку, як звичайну собаку.
Двадцятип’ятилітня Джейн Балтазар з Нью-Йорка намагалася перепливти Ла-Манш під водою. Однак з човна, що супроводжував її, помилково спустили у воду порожній кисневий балон, і плавчині довелося на половині шляху здатися. При повторній спробі Балтазар вже не була першою: її випередив її ж колишній чоловік, незадовго до цього з нею розвівшись. Цікаві події відбулися влітку 1963 року. Житель Корнуолла, молодий психотерапевт Кейт Слокомб, попрощавшись з дружиною і двома дітьми, відправився нібито на конференцію в Лондон. Насправді він потайки поїхав в Дувр, прив’язав до маленької хвилерізної дошки фляги з водою і фруктовим соком і пустився в плавання. Його ніхто не бачив. Через 9 годин, весь оброслий сольовою кіркою, сміливець досяг французького берега. І знову ніхто його не помітив.
– Чому ж ви нікого не попередили? – цікавилися потім журналісти.
Відважний плавець чесно відповів, що дуже боявся власної дружини.
У серпні 1963 року багато пасажирів пароплавів, що йдуть Ла-Маншем, просто не вірили своїм очам: високо в небі на крилі літака стояв чоловік. Таким оригінальним способом долав водний кордон Елен Кемпбел, лондонський бухгалтер.
Багато хто намагається перепливти Ла-Манш за допомогою так званих машин-амфібій. Першими, кому пощастило це зробити, були власник одного з паризьких нічних клубів Тоні Енду і французький спортсмен Жан Брюель.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.