Квантовий адвокат Дрейфуса

Справа Дрейфуса

Давно відгриміла так звана справа Дрейфуса. Здавалося б, все вже ясно, фальшивка викрита до кінця. Але ні, зустрічаються ще історики, які і сьогодні вважають Дрейфуса винним перед Францією…

Вперше Альфреда Дрейфуса офіційно виправдали в 1906 році. Французькі судді визнали почерк на розписці, випадково знайденій в німецькому посольстві в Парижі, «що не відноситься до капітана Дрейфуса», хоча саме через цього папірця в 1884 році спалахнула судова справа по звинуваченню Дрейфуса в шпигунстві на користь Німеччини.

Сімдесят років потому цією горезвісною розпискою вирішили зайнятися французькі фізики з Безансона. Вчені хотіли не тільки поставити останню крапку в справі Дрейфуса самим що не є сучасним способом, а й перевірити цей багатообіцяючий спосіб. Вони запропонували використовувати метод просторового аналізу плоских об’єктів. У справу були включені фізичні концепції, об’єктивні і непогрішні. Графологічне дослідження почерків було проведено оптичним способом за допомогою лазера.

З музеїв та архівів взяли і сфотографовані злощасні документи, за якими в позаминулому столітті і була сфабрикована справа Дрейфуса. Зрозуміло, взяли три зразки почерків – лист з в’язниці самого Дрейфуса військовому міністру, розписку з посольства і лист такого собі офіцера Естергазі, який зіграв саму підступну роль в справі Дрейфуса. Саме він виявився зрадником, який передавав секретні документи німецькій розвідці.

Спеціальний перетворювач побудував своєрідну спектрограму трьох почерків, де відзначалися просторові характеристики букв – їх геометричні параметри, тобто частота повторення елементів букв тієї чи іншої товщини, специфічні комбінації проміжків між буквами. Словом, об’єктивно аналізувалися всі просторові комбінації, включаючи і такі особливості, як заокруглення букв, натиск пера в одному певному місці, індивідуальні графічні особливості початку рядка, сумарна симетричність голосних або приголосних букв і так далі.

Зрозуміло, фізики робили масу варіантів, перевіряючи нову методику. Ще до початку дослідів з почерками Дрейфуса і Естергазі вченим вдалося з усією очевидністю довести, що їх спосіб аналізу дозволяє зняти з будь-якого почерку його індивідуальні «відбитки пальців». Це було зафіксовано не тільки в патентних документах, але і в актах, підписаних авторитетними адвокатами і нотаріусами.

У дослідах з трьома почерками вони відразу ж встановили, що розписка з посольства ніяк не могла бути написана рукою Дрейфуса: у неї зовсім інші характеристики. У той же час почерк розписки має такі ж характерні показники, що і почерк Естергазі.

На знімку добре видно характер графологічних діаграм, які професор Жан-Марк Фурньє, який керував цією роботою, називає «спектрограмі почерки». Ці порівняльні діаграми, отримані за допомогою лазера і електронного перетворювача, ще раз наочно доводять повну невинність Дрейфуса і злочинну діяльність Естергазі.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *