Картографія середньовічного сходу
У V столітті остаточно впала Римська імперія. Європу надовго огортає морок середньовіччя. Панує інквізиція, наукова думка завмирає, стираються сліди античної цивілізації. Забуті блискучі праці Клавдія Птолемея та інших вчених Греції і Риму, які вперше довели кулястість Землі, та розкрили багато особливостей географії відкритого світу, для 8000 пунктів якого вже у ІІ столітті Птолемей вказує географічні координати. На зміну науковому по своїй суті світогляду стародавніх вчених приходять примітивна схема і схоластичні уявлення про світ ченця Козьми Індікоплова (Індікоплевста), який розглядає Землю як якийсь прямокутник, обмежений океаном, за яким розташовані високі стіни, що підтримують небесне склепіння. Легенди замінюють науково обґрунтовані, широкі уявлення давніх вчених.
А тим часом, коли в Європі наукова думка глушиться товстими стінами монастирів, багато східніше створюється нова держава – Арабський халіфат, або « Країна ісламу», що розповсюдила свій вплив на величезну територію: північно-західну Індію, Іран, Середню Азію, північну Африку. Багато країн, що увійшли до халіфату – а під вплив арабів потрапляє і ряд районів колишньої Римської імперії, – були високорозвиненими по тому часу державами, мали свою писемність і систему освіти. Особливо вразили арабів висока культура середньоазіатських міст, що мають багаті бібліотеки з кількома тисячами томів книг, досконала техніка зрошувальних споруд, сонячний календар Хорезма…
Вже з VII століття в завойованих країнах вводиться арабська мова. Контакти між вченими всього арабомовного світу робляться тісніше, наукові дослідження і подорожі розширюються, виникають наукові школи. У X столітті в місті Ургенчі створюється знаменита Академія Мамуна, в якій співпрацюють такі видатні вчені, як Абу Рейхан Біруні і Ібн Сіна (він же Авіцена). Проявляється величезний інтерес до спадщини стародавніх вчених. Їх рукописні праці, що збереглися в бібліотеках і сховищах міст колишньої Римської імперії, перекладаються на арабську мову і робляться широко відомими. Праці Клавдія Птолемея захоплюють уми вчених Сходу. Його дані розшифровуються, перевіряються, використовуються його методи, конструюються прилади за його кресленнями. Відомі, відкриті вже райони Землі по-новому вимірюються, вивчаються, описуються.
Так був перекинутий міст через морок європейського середньовіччя. Серед багатющої спадщини географів і картографів, які писали на арабській мові, збереглися оригінальні за своєю манерою виконання арабські карти, де географічні об’єкти представлені у вигляді геометричних фігур. Ми не впізнаємо в цих схематичних кресленнях, заповнених колами, квадратами і паралельними лініями, звичних для нашого ока зображень географічних карт. І, тим не менш, це карти, і карти, що дають досить достовірні відомості про території – про міста, річки, гори і дороги.
Дані цих карт доповнюються великими таблицями географічних координат («зідж») для всього відомого світу (особливо точні вони для території халіфату). При складанні таблиць арабські вчені користувалися даними Птолемея, уточнюючи і доповнюючи їх. Довготу і широту вони визначали і методом маршрутних обчислень і шляхом астрономічних спостережень. За початковий меридіан арабські вчені приймали «материковий», що проходив біля західного краю африканського материка, і «острівний» – від островів Щасливих, або Канарських. У астрономічних таблицях вказувалися координати витоків і злиття річок, впадання приток, вигини гірських хребтів і морських узбереж. Таким чином, карти, що складались без урахування географічних координат, отримують в цих таблицях необхідне доповнення.
Руйнівна навала монголів в XIII столітті значно послабила розвиток арабської культури. Горять міста і бібліотеки, дощенту знесене місто Ургенч, вчені залишають країну, халіфат розпадається. Але смолоскип науки вже спритно відроджується культурою народів Європи. Вже наближається епоха Відродження і великих географічних відкриттів.
Вчені Сходу дали початок багатьом науковим напрямками. Так, праця Фергані «Начала астрономії» була широко поширена у країнах Заходу і надала в наступні століття вирішальний вплив на розвиток астрономії. З арабських джерел вчені Заходу вперше дізналися і про праці видатного географа старовини – Птолемея. Так виявилася основна закономірність розвитку науки – спадкоємність знань.
Автор: В. Федчина.