Французька артилерія пізнього середньовіччя
В теперішній час, коли всі види збройних сил підпорядковуються єдиному найвищому військовому командуванню, нам здається, що так було завжди. Але ще років так 300-400 назад, наприклад, у Франції артилерія була приватним торговельним підприємством. Це підприємство само керувало своїм персоналом, дбало про гармати, набої і про вишкіл артилеристів.
На чолі артилерійського підприємства стояв «великий майстер артилерії». Старшини мали в артилерії господарююче становище і як старшина не хотів далі бути артилеристом, то продавав свій титул старшини комусь іншому.
Як була війна, то король чи команда піхоти й кінноти звертались до «великого майстра артилерії» і заключали з ним умову (контракт). «Великий майстер артилерії» погоджувався помагати армії і діставав за одну гармату з обслугою на одну облогу 300 франків, а за тяжку гармату й за обслугу добрих гарматчиків 400 франків. Коли бій був дуже небезпечний і як гармату треба було підсунути аж під саме обложене місто, то король платив за винайм одної гармати аж цілих 500 франків. За мортіру платили тільки 16 франків. (Дійсно, що з неї толку, тої мортіри).
Зазвичай один гарматчик діставав денно за службу в бою 1 франк, а за службу вночі 2 франки. Після бою «великий майстер артилерії» ділив зиск між старшинами вояків. Як війна бувала часто (а вона бувало часто), то «великий майстер артилерії» мав величезні доходи і швидко ставав багатієм. (Мабуть французькі середньовічні артилеристи заробляли не менше ніж сучасні українські митники та податківці).
Коли підчас облоги здобувалось місто, то артилеристи мали право забрати в місті для себе всі вироби, знаряддя з міді, заліза, всі дзвони і т. д. або дістати від міста щедрий відкуп. Такого відкупу з лихвою вистачало і самому «великому майстру артилерії» і його підлеглим. Бувало, за одне здобуте багате місто артилеристи не раз дороблялись такого майна, що покидали артилерійське підприємство і бралися за безпечнішу роботу. Таким вольностям французьких артилеристів прийшов кінець аж у1760 році, саме тоді французька артилерія назавжди увійшла в склад регулярної армії і надалі підпорядковувалась військовим генералам, а не якомусь «великому майстру».
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.