Базар в середньовіччі. Продовження.
Уявлення про базар як про центр світу, своєрідну точу відліку подій і явищ було властиво й для образотворчого мистецтва. Будь-який середньовічний рукопис починається з фронтисписа – найчастіше тронного зображення монарха або зображень будь-яких святих чи пророків. Фронтиспис не пов’язаний з наступним текстом, він ніби відкриває рукопис, освячує його, дає право на подальше літературне і мальовниче оповідання. А ось іранський рукопис XIII століття «Варка і Гульшах» поета Айюкі не має звичного фронтисписа, відкриває його мініатюра із зображенням базару: написані в ніші три сцени з життя ринку. Вони не пов’язані з текстом поеми. Щодо функціонального призначення і змісту цієї мініатюри висловлювалися різні припущення. Думаємо, що сенс її стане ясний, якщо згадати все те, що говорилося про місце базару у середньовічних уявленнях.
Зображення базару на місці фронтисписа рукопису надає йому необхідну завершеність, воно замінило зображення монарха або святого, але виконує ті ж функції – освячує розповідь, літературну та образотворчу. Для середньовічного читача це був знак, який говорить, що книга народжена, вона відбулася і має право на своє життя, залучає читача в духовні сфери.
Але не можна думати, що базар може бути уподібнений застиглому знаку. Він у буквальному сенсі подібний живому організму, це не просто простір, сповнений значення. Він функціонує, живе, рухається в міському просторі. Рухається в буквальному, не метафоричному сенсі. На мусульманському Сході палац правителя уподібнюється легеням міського тіла, мечеть – його серцю, а ринок порівнюється з органами харчування. І це не випадково. Зазвичай ринок в традиційних містах довгою, звивистою лінією пов’язаний з міськими воротами. У східних містах, як, наприклад, в Ісфахані, міську площу і міські ворота пов’язує довга низка дрібніших базарів, які включають в себе мечеті, караван-сараї, лазні, дрібні крамниці, маленькі вулички і провулки. А закінчується цей рух у міських воріт, під якими або поблизу яких розташовуються торговці. І кожен, хто входить в місто відразу опиняється на базарі, занурюється тим самим у своєрідну ринкову атмосферу…
Ми розглянули тільки кілька прикладів з життя середньовічного східного базару, щоб показати, що в ті часи він був не рівний самому собі, мав не тільки економічне та побутове значення, як це може здатися на перший погляд. Деякі епізоди з життя базару здадуться дивними або смішними, якщо їх відірвати від уявлень середньовічної людини. Століттями вироблялася не схожа ні на які інші «мова» ринку, і знання цієї «мови» дозволить побачити за звичайними подіями інші, більш значущі і вагомі, в них відбилося духовне життя людей того часу.
Сформовані в давнину подання про ринок насилу вгадуються в сучасних міських базарах. Вони вже не центр світу, але все ж якась частинка стародавніх уявлень продовжує в них жити, в психології людей на Сході збереглося особливе ставлення до базару. І хоча на наших очах зникає його багатовіковий символічний образ, інший раз згадаєш про те, що ринкова площа несе й інші, не тільки економічні функції…
Автор: Шаріф Шукуров.