Атлантида – зниклий материк. Частина друга.
Платон говорить, що острів знаходився в Атлантичному морі. Очевидно, це і є Атлантичний океан. Ось вам перше міркування. Потім Платон вказує, що острів розташовувався перед Геракловими стовпами. А що таке Гераклові стовпи? Так, якщо вірити свідченням древніх, називалася тоді Гібралтарська протока. Отже, знову Атлантичний океан. Це друге. Один з таких дослідників, ім’я якого вже було згадано вище, Освальд Геер, дійшов висновку, що колись, у порівняно недавні часи, Європа і Америка не розділялися, як тепер, океаном, а були з’єднані великим материком. Він вважав, що цей материк і Атлантида Платона – одне і те ж.
На підставі чого ж зробив він такий висновок? Щоб відповісти на це питання, доведеться знову звернутися до геології, вірніше до однієї з її гілок – палеонтології, що вивчає скам’янілі рештки тварин і рослин, які мешкали на Землі задовго до того, як на ній з’явилася людина. За цими залишками визначається вік земних шарів. А при порівнянні викопних решток тварин і рослин на різних материках і островах можна встановити, з’єднувалися чи коли-небудь ці острови і материки між собою. Якщо на двох лежачих неподалік один від одного землях знаходили в одних і тих же пластах однакові скам’янілості, то ставало ясно, що колись ці землі не були розділені морем, а складали одне ціле.
Освальд Геер і припустив, що порівняно недавно, під час останнього льодовикового періоду, який безпосередньо передував сучасній епосі, на місці нинішнього Атлантичного океану був материк. Материк цей, на його думку, з’єднував Європу і Північну Америку, включаючи і острови. Він міркував так. І в Європі і в Північній Америці в льодовиковий час мали однакове розповсюдження мамонт, дикий кінь, мускусний бик. У давніших пластах і в Європі і в Північній Америці були виявлені викопні залишки таких рослин, як болотний кипарис, платан, секвойя, і таких тварин, як гігантська жаба і алігатор. Стало бути, вирішив Геер, обидва материка повинні були колись з’єднуватися між собою. Тим більше, що між Ірландією і Ньюфаундлендом було виявлено підводне плато на порівняно невеликій глибині. Він був в повній впевненості, що це не що інше, як залишок Атлантиди.
Ніби все розумно й переконливо. І згадка Платоном Атлантичного моря і Гераклових стовпів, і дані палеонтології про подібність рослинності і тваринного світу материків Європи та Північної Америки. Однак Геер помилявся. Європа з Північною Америкою з’єднувалися, це тепер визнають всі, але, виявляється, не з боку Атлантичного океану, а через Азію. Більшість геологів сходяться тепер на тому, що не так давно Берингової протоки не існувало. На місці її була суша, за якою тварини і рослини могли перекочовувати з одного материка на інший. І дійсно, ботаніки та зоологи знаходять дуже багато спільного в рослинності і тваринному світі Північної Америки (головним чином західної її частини) та Китаю. Одночасно з цим геологи на підставі ряду досліджень встановили, що материка на місці нинішнього Атлантичного океану не могло бути не тільки до моменту появи людини на Землі, а й значно раніше.
Деякі на це заперечували. Добре, нехай материка не було. Але можна ж допустити, що існував великий острів, який об’єднував в одне ціле Канарські, Азорські острови і острів Мадейру.
Але ж тоді на всіх цих островах можна було б знайти багато спільного в тваринному і рослинному світі. А між тим спільних рис знаходилося настільки мало, що й це припущення виявлялося малоймовірним. Так розліталися на порох припущення про те, що Атлантида знаходилась в Атлантичному океані.
Задовго до Геера досить дотепне, але абсолютно фантастичне припущення щодо місця розташування Атлантиди висловив француз Бальї. Думками з цього приводу він ділився в листах до свого друга Вольтера. Завдяки його нестримній фантазії Атлантида опинилася ні більше ні менше, як у Північному Льодовитому океані. Приблизно в тих місцях, де на сучасних картах позначений острів Шпіцберген. А Гераклові стовпи перенеслися не куди-небудь, а в гирло річки Об!
Це була вигадка від початку і до кінця, необхідна Бальї для того, щоб обґрунтувати свою головну думку. А головна думка його полягала в тому, що атланти, покинувши Атлантиду під час її загибелі, висадившись на берег Азії, розсіялися по її безмежним просторам і стали родоначальниками всіх племен і народностей або принаймні принесли їм свою високу культуру. І ось що він придумав для пояснення своєї гіпотези.
Атлантида, писав Бальї, перебувала в Північному Льодовитому океані. Може бути, це був Шпіцберген, а може статися, що й інший полярний острів. У ті віддалені часи клімат на півночі був зовсім інший, куди більш м’який, ніж тепер. Але ось настало похолодання. З півночі почали насуватися льоди, які відвойовували собі все більше і більше місця. Зрештою, стало так холодно, що атланти змушені були покинути свій острів. Вони побудували човни і пустилися в плавання на схід. Досягнувши гирла Об, атланти висадилися на берег і попрямували вглиб материка. Просуваючись все далі і далі, вони проникли в Китай, Індію, Іран, досягли Фінікії і Єгипту, тобто берегів Середземного моря та інших віддалених країн. З часом вони змішалися з місцевими племенами і тим самим поклали початок новим народностям з більш високою культурою.
Але всі ці міркування не мали ніякої опори. Хто міг повірити, що єгипетські жерці, Солон і Платон знали про існування річки Об? Хто з геологів міг би підтвердити, що на островах Північного Льодовитого океану у відповідну епоху був більш теплий клімат, ніж в даний час, і що там міг існувати народ, та ще з високою культурою? І потім, Платон говорить, що Атлантида зникла катастрофічно швидко, раптово. А Бальї стверджує, що вона не зникла, а покрилася льодовиками. І що відбувалося це досить повільно. Безсумнівно, Бальї був ще далі від істини, ніж Освальд Геер.
Автор: С. Узин.