Пивна одіссея. Історія чеського пивоваріння.

Вирішив ще трохи продовжити тему такого смачного пива (а точніше його історії) і запросити вас у віртуальну мандрівку стежками нашого славетного пивного минулого – пивну одіссею. Хоча на цьому сайті вже була стаття про історію пива, але хіба може одна стаття розкрити суть великої пивної містерії, тим більше, коли пиво та культура пивоваріння були невід’ємними складовими життя багатьох народів та країн, а для деяких навіть стали предметом національної гордості. «Пиво – чеський хліб», – саме так говорить нам ще середньовічна чеська приказка, адже Чехія – одна з тих небагатьох країн, що славиться на весь світ своїми багатовіковими традиціями пивоваріння, а мешканців якої просто не можливо уявити без великої кружки хмільного та смачнючого пивка.

Ще у 1082 році у Празі зварили перше пиво, і не просто так собі зварили, а записали про цю славетну подію у своїх літописах. І відтепер саме ця дата рахується офіційним початком чеського пивоваріння, хоча, скоріше за все пиво там варили і задовго 1082 року, просто, як завжди якомусь тамтешньому вченому монаху-літописцю (середньовічному блогеру) закортіло поділитись із нащадками (себто з нами) своїми враженнями і захватом від випитого середньовічного пивка.

Як це може здаватися не дивним, але саме пиво послужило однією з головних причин для створення більшості чеських міст. Конкуренція між пивоварами у маленьких селах та містечках призвела до того, що самі підприємливі з них стали селитись окремо, а в перервах між пивоварінням, вони будували міські укріплення, воювали, обирали своїх королів, в яких пізніше вибивали привілеї для себе любимих. Дуже скоро у Чехії утворилась потужна гільдія пивоварів, яка в якості свого символу вибрала головного чеського подвижника та святого – Вацлава.

Право на пивоваріння надавалось дому і саме дім (а не його господар) був власником ліцензії на виробництво цього ледь не священного слабоалкогольного напою. І цьому мудрому правилу ми завдячуємо такому чудовому збереженню середньовічних чеських міст та старих будинків – пивовари, які колись у них жили, дуже дбали за їхнє збереження, а значить і за збереження свого пивного бізнесу, бож з руйнуванням будинку і право на виробництво пива було б втрачено.

Якість пиво відстежувалась дуже ретельно, а пивовари-халтурщики карались з усією строгістю закону. Хоча не так строго, як у давньому Вавилоні при царі Хаммурапі, коли пивовара, який варив погане пиво, топили у власному ж творінні, але все таки вельми строго. Самою лояльною карою був розпродаж поганого пива за мізерними цінами, або ж урочисте проливання бочок на ратушній площі. Коли ж спеціальна комісія вирішувала, що рідина в бочках до священного слова «пиво» і зовсім не має жодного відношення, в такому разі у якості покарання пивовару приходилось заплатити чималий штраф, а його помічники мусіли самі привселюдно випити все це недоброякісне пійло.

Але при належному відношенні пивоваріння приносило дуже хороший дохід. «Пивовари, вівці, ставки рибні – дають панам гроші великі», – писав середньовічний літописець. Ще на прикінці 18-го століття чудове чеське пиво стале відоме не лишень у Чехії, але й по всій Європі, спершу завдяки пивній марці «Самсон». У 60-ті роки 19-го століття чеським Самсоном насолоджувались у багатьох європейських містах, поки його славу не перевершила ще одна відома чеська марка «Будвайзер» названа так на честь однойменного чеського міста, у якому варили це пиво. Солодковато-гірький смак темного Будвайзера одразу полюбився багатьом любителям пивка по цілій Європі.

Натхненні успіхом «Будвайзера» група ентузіастів-пивоварів у 1869 році на околицях Праги засновують легендарну пивоварну «Старопрамен», це слово з чеської перекладається як «старе джерело» і з перших днів своєї появи «Старопрамен» мало чудову репутацію. Хоча щось підозрюю, що цей «Старопрамен», який продають у нас на Україні, має мало відношення до справжнього чеського пива «Старопрамен».

Одним словом, вже на початку 20-го століття у Чехії працювало 649 пивоварних заводів, серед яких окрім Будвайзера та Старопрамена на всю Європу славилось «Пльзеньський Праздой», смачнюче пиво, зварене у чеському місті Пльзені ще за середньовічними рецептами. Але одним з вирішальних факторів успіху Пльзенського пива була чудова м’яка вода, яку брали із спеціальних артезіанських криниць на території заводу завглибшки 90 метрів.

Перша світова війна сильно вдарила по чеському пивоварінню, обсяги виробництва пива скоротились у двічі, а знамениті чеські пивоварні до ганьби всіх правовірних пивоманів стали частково переобладнуватись на виробництво лимонаду, але вершиною пивної непристойності стала поява безалкогольного пива, яке в чеському народі дотепно прозвали «сльози Франца-Йосифа».

Але найдавнішою та найцікавішою чеською пивоварнею, яка ще й досі продовжує зберігатись та варити першокласне пивко, по праву можна вважати «У Флеку». Знаходиться вона, як і 5 століть тому назад, на старовинних, затишних середньовічних вулицях Праги, подалі від основних туристичних маршрутів. Заснована ще у 1456 році за наказом самого імператора Священної Римської імперії Карла IV, аби «пиво хороше празьке, як і в давні часи не втратило своєї значущості». Спадкоємець Карла IV імператор Рудольф (по сумісництво чеський король) дуже полюбляв пиво із цієї пивоварні та пив його охоче, але як ліки… Пиво йому прописав придворний лікар Тадеуш Гаек: «щоб тіло від природної вологості позбавлене, благотворним зволоженням поправилось та знов ожило». Пиво – просто джерело життя! Саме так стверджував Гаек у своїх медичних трактах. Отож, шановні чоловіки, якщо жінка не пускає вас з друзями на пиво, скажіть, що то ви лікуватись йдете таким чином. (А може у імператора Рудольфа та Тадеуша Гаека просто були сварливі дружини, от вони аби поласувати пивом і придумали такий дотепний хід, мовляв то не пиво, тож ліки!).

Пиво в ті давні часи варили з ячмінного або пшеничного солоду, в залежності від кількості солоду пиво поділялось на легке, середнє та міцне. І ще було саме міцне пиво, яке назвалось «бржезняк», що в перекладі з чеської значить «березневе», оскільки варили його у березні та витримували все літо. Запорукою якісного пива був хороший солод, тому всі поважні чеські пивоварні його робили самостійно. До сих пір у пивоварні музеї у «У Фелку» можна побачити старовині частини солодосушилки. Солод дробили на частини і після того пивовар приступав до приготування сусла, яке починалось опівночі та було чимось схоже на якийсь сакральний акт. Пивовар у білому фартушку давав команду: «з Богом! Затирати!» – та починав співати релігійну пісню. Набожні співи чеських пивоварів були темою багатьох жартів, але вони мали свій практичний сенс – по-перше, співання допомагало пивовару точно визначити час (а годинників, самі розумієте, у середньовіччя ще не було), а по-друге, співання тримало помічників пивовара у бадьорому стані, а то бувало, когось із них під час монотонної процедури перемішування сусла перемагав сон і він бідака падав у великий чан. Тому всі співали у все горло, аби ні в кого навіть і близько не було спокуси заснути.

Сусло трималось у чані до процесу бродіння, після того у нього добавлялись дріжджі та виходило молоде пиво. Майстер-пивовар особисто наглядав за всім процесом пивоваріння, якщо пиво варили раз на тиждень, то у понеділок мололи солод, та одразу опівночі починалось приготування сусла, в середу готувались до процесу бродіння, весь четвер пивовар стежив за бродінням, у п’ятницю готувались дріжджі, у суботу перекатувались бочки. А у неділю пиво розливалось по чашкам та пивним животикам любителів пивка.

Легендарна празька пивоварня «У Флеку» і досі продовжує варити пиво на установці, якій вже виповнилось двісті років, і кожен хто підносить до вуст важку чашку хмільного напою, може бути впевненим, що це саме те тридцяти градусне темне флеківське пиво, яким колись ласували навіть чеські королі.

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Історичний сайт Мандрівки часом