Перші математичні енциклопедії

математика у середні віки

Перші друковані математичні енциклопедії з’явилися в другій половині ХVII століття. Мабуть, їх тиражі були невисокими. Крім того, ці книги постійно перебували в роботі, не залежуючись на книжкових полицях. Ось чому порівняно мало примірників математичних енциклопедій XVII століття збереглося до наших днів. Про їх рідкість можна судити хоча б по тому, що відомий історик математики Глоріц Кантор, називаючи три найдавніших математичних словника, не дає їх докладного опису, оскільки жодну з цих книг він сам не бачив.

Мова йде про наступні праці: 1 Лексикон математики, астрономії і геометрії, складений ченцем-театинцем Ієронімом Вітале і виданий в 1668 році у Парижі; 2. Лексикон Джозефа Моксона, виданий у 1630 році в Лондоні; 3. Математичний словник Жака Озанама, надрукований у 1691 році в Парижі і в тому ж році в Амстердамі. До них потрібно додати ще найбільш грунтовну математичну енциклопедію XVІІ століття. Це «Двоголова наука» чеського єпископа Карамуеля, видана в Кампанії (Італія) у двох великих томах всього двома роками пізніше книги Вітале.

Не вдаючись у подробиці, відзначимо, що книга Вітале представляє дійсно лексикон, де в алфавітному порядку розташовані більш-менш ґрунтовні тлумачення латинських термінів, що відносяться до традиційного квадривіуму: арифметики, геометрії, астрономії та музики…

Книги Карамуеля та Озанама побудовані тематично – по відділах. Найбільш багатий змістом твір Карамуеля: у ньому 40 відділів, починаючи з арифметики і закінчуючи «планетарною гіпотезою» (яка охоплює три відділи). Другий том цілком присвячений «новій науці», куди входять логарифміка, тригонометрія і багато інших… Хоча в цій книзі багато курйозного і наївного, що підкреслює дилетантську зовнішність автора, все ж це справжня енциклопедія точних наук та їх найважливіших додатків, що містить величезний фактичний і довідковий матеріал.»

Автор: А. Маркушевич.